Злюся на слабкість/вразливість інших

Доброго дня, Катя

Скажіть, буд ласка, що особисто вас зачіпає в цих ситуаціях, коли хтось проявляє слабкість?

Чи дозволяєте слабкість собі? Як ставитесь до себе в моменти вразливості?

Які саме ситуації для вас є проявом вразливості вас чи людей? Що про такі ситуації говорили у вашій сімʼї?

Відредаговано автором 18-07-2023 18:07:53

Взагалі в мене таке відчуття що ситуація, коли хтось проявляє вразливість, вимагає від мене приязної поведінки, доброти, витримки.

У вас вразливість асоціюється з маніпуляцією?

Але якщо я в таких випадках проявлю злість, буду поводитися строго, то я почуватимуся поганою, бездушною, неправильною.

Ви описуєте досить умовну ситуацію. Наче ваша реакція має бути або співчуваючою, або строгою. Чи '' є у вас ідеї, як ще можна? Чи отримували ви колись підтримку, співчуття, коли вам це було треба?

Катя, доброго часу доби!
Чи дозволяєте слабкість вразливість собі?
Бути беззахисною - це про що особисто для Вас?

мені такі ситуації неприємні, вони ніби змушують мене вилізати з шкіри, видавлювати з себе доброчинність, навіть коли в мене ресурсу на це немає.

Тобто Ви відчуваєте себе зобов'язаною допомагати?
Хто в дитинстві вчив Вас бути готовою допомогти всім і кожному? Можливо це звучало по відношенню до молодших або старших: ти ж старша - маєш допомагати або ти ж молода - тобі не важко допомогти?

Як навчитися сприймати це спокійно?

Треа розібратися в природі Ваших реакцій. Поки цього розуміння нема - Ви не зможете автентично на реагувати. Можна навчитися подавляти себе, але рано чи пізно це всеодно повилазить і нашкодить Вам. Тому краще обрати фахівця та попрацювати з психологом над цим питанням.

Доброго дня, Катя!

Я тут соолідарна з думкою інших фахівчинь щодо того, що Ви скоріш за все отримували недостатьо підтримки від значущих дорослих (батьків та інших старших членів родини, вчителів, тощо), коли Вам було погано і Ви почували себе вразливою. Можливо ваші сльози або гнів сприймалися дорослими як капризи і маніпуляції. Тому Ви навчилися бути сильною і справлятися з усім самотужки, але проектуєте це на інших, вважаючи що вони слабкі та жаліюгідні, раз дозволяють собі емоції.

Це питання найкраще опрацьовується в індивідуальній роботі з психотерапевтом.

Доброго вечора, Катю!

Як навчитися сприймати це спокійно?

Навчитись можна в процессе дослідження природи феномену. Ні, спочатку не навчитись, а відкрити для себе, що до чого, усвідомити. Потім, ймовірно, і вчитись не знадобиться. Корекція може відбутись природнім шляхом, ніби сама собою.

Відчуваю розгубленість через деяке відкриття про себе: помітила, що злюся, дратуюся або й відчуваю огиду до вразливості, проявів слабкості інших людей.

Тобто спрацьовує принцип - бути слобким неможна(!) Це соромно і огидно бути об'єктом почуття жалю з боку сильніших за тебе. Пригадайте з минулого, від кого таке чули? Хто транслював такий підхід?

Здається, коли інші вразливі і слабкі, їм потрібно співчувати, допомагати, відноситися із розумінням і по-доброму.

Ключове слово тут "здається". А хіба в людини не може бути вибору - тільки співчуття і допомога, розуміння й доброта? Тим більше прояви вразливості і слабкості мають вельми широкий діапазон. Що берете ви за точку відліку слабкості? Власну силу і стійкість? Силу духу наших воїнів? Приклад незламності Джордано Бруно?

Взагалі в мене таке відчуття що ситуація, коли хтось проявляє вразливість, вимагає від мене приязної поведінки, доброти, витримки.

Як може ситуація вимагати?Це ви мусите робити вибір яким чином реагувати і діяти. Невже відмовляєтесь від священного права вибору?!

Але мені цього не хочеться, мені такі ситуації неприємні, вони ніби змушують мене вилізати з шкіри, видавлювати з себе доброчинність, навіть коли в мене ресурсу на це немає.

Схоже на внутрішній спротив вимогам певного канону - "тільки так потрібно і не інакше".
То хто встановив це правило?
Ви колись брали на себе зобов'язання його суворо дотримуватись?

Доброго вечера!
У вас видимо сильный самоконтроль внутри. Умеете себя держать в руках. (не расскисать).
Это очень классно! Мало кто так умеет. И вы видимо подсознательно ждете и от других такой же моральной выдержки.
Но люди все разные с разным опытом, и с разной психикой. И комуто еще много много лет надо и желания, чтоб дойти до вашего уровня стойкости внутренней.
А ктото вообще не хочет быть морально стойким. Многим удобно быть слабыми... так легче.
Вы не обязаны всех сразу жалеть или уважать.
Как и вас не обязаны все жалеть.
Но в сочувствии, не в жалости! Это разные понятия. В сочувствии есть тоже свой плюс.
Ты можешь помочь человеку. ты можешь его прочувствовать. Ты можешь через сочувствие его лучше понять и его ситуацию. Почему он поступает именно так. ( нюансы ситуации )
не всегда же мы можем быть сильными и стойкими. В жизни бывают очень сложно устроенные ситуации.
Почему вы боитесь проявить сочувствие к людям? вот что интересно.
Может быть у вас ктото из родственников был таким жестким по характеру, не показывал чувств.
В чувствах можно быть искренними.
настоящими и живыми!
Удачи!