Дитина завжди ходить із закритими вушками.

Добрий день. Якв відносини в школі та вдома? Чи були діагнози у невропатолога раніше?

Добрый вечер!

Як невелика передісторія, и виїхали з окупованої території, і вже півтора року живемо в іншому регіоні країни в маленькому селі

А Вы не пробовали с ней поговорить об этом? Возможно, ребенок сможет Вам больше сказать. Суды по всему, Ваш ребенок очень чувствителен. Это может быть по нескольким причинам, это может быть ее врожденная особенность или в следствие какой-то тревожности и она таким образом защищается. Вы пишите, что Вы переехали с оккупированной территории, а для ребенка это всегда стресс. Возможно, она таким образом защищается от чего-то или есть еще какая-то причина, которую может прояснить на месте психолог. Есть ли там какой-то специалист ?

Здравствуйте!
Вы описываете повышенную сенсорную чувствительность у ребенка, ранее замечали еще может какие-то другие проявления, подумайте, т.к сейчас обращаете внимание на эти моменты, при достаточно повышенной тревожности у ребенка. Вы к невропатологу обращались?

Здравствуйте!
Это скорей всего просто проявление кожной сверхчувствительности. Такая индивидуальная особенность, и не очень редкая, кстати. Я сам всегда обрезаю все ярлычки на своей одежде и терпеть не могу когда одежда колется)), хотя любую травму или рану воспринимаю и переношу довольно спокойно.
Между прочим, такая особенность часто встречается у гиперактивных (СДВГ) детей и взрослых тоже.
Ваша дочь случайно не гиперактивная (СДВГ)? Есть ли сложности с концентрацией внимания или быстрой отвлекаемостью?
Потому что и 100% внимание к себе, и частые или длительные истерики, и падения-травмы тоже подходят как признаки СДВГ. Не основные, правда, но все же.

Доброго дня!
Співчуваю Вам.
Жінкам, загалом, властива більша тактильна чутливість, аніж чоловікам,. А у Вашому випадку, як на мене, до природньої чутливості ще й додалися наслідки стресів від всіх подій, які прийшлося пережити.
У неї на стільки велика внутрішня напруга і бажання контролювати себе, що це перейшло на рівень психо-соматики, тобто, неусвідомлених відчуттів та дій.
Як наприклад, що може бути. Небажання відкривати вуха - намагання чогось не чути. Туго затягнуте волосся, внутрішній контроль та напруга, неможливість хоч на хвилинку розслабитися.
Що робити?
Краще за все, пропрацювати приховані травми з психологом. Бо це повинна бути робота з підсвідомістю, одними порадами навряд чи вдасться повністю зняти симптоми.
До цього, якщо є можливість, дівчинці зайнятися якоюсь творчістю: танці, малювання, ліплення, співи, щоб допомогти їй себе відкрити та виплюснути внутрішній біль... І дуже велика тактовність з Вашого боку. До речі, а як Ви себе почуваєте? Чи вмієте розслаблятися та знімати зайву напругу? Як Ви долає е власні стрес? Бо діти та батьки дуже взаємопов'язані...