Конфліктна дитина

Доброго дня, Ольго!

Скоригувати поведінку сина можна, перш за все, за допомогою дитячого або сімейного психолога, який допоможе розібратися з тим, що відбувається у Вашій родині, що син так себе поводе?
Також можна сходити до дитячого психіатра, щоб виключити або підтвердити розлади особистості чи органічні розлади мозку, які заважають дитині контролювати агресію.

Якщо таких не виявиться - то основна увага на сімейну ситуацію. Діти - це дзеркало внутрішньосімейних проблем. Навіть якщо батьки вчать дитину всьому правильному і чемному, вона несвідомо зчитує поведінку інших родичів (або навіть їх подавлені приховані імпульси) і вивалює все це назовні в такому вигляді, в якому більшість дорослих посоромились би це робити.

Тому ще кілька запитань. Ви написали багато про себе і синів, і нічого - про батька Ваших дітей. Які у Вас стосунки з батьком своїх дітей? Чи ви з ним одружені, чи живете разом? Чи були в його поведінці такі ж паттерни, як і у старшого сина? І які у Вас відносини з власною агресією, як Ви проявляєте її зазвичай?

Відредаговано автором 21-02-2024 07:37:01

Доброго ранку, Olga!

Чи є шанс змінити поведінку дитини і як це зробити?

Цілком погоджуюсь з колегою. Підхід має бути КОМПЛЕКСНИМ.
Варто відвідати дитячого психолога, причому спочатку Вам, а вже потім разом зі старшим сином.
Також необхідно дослідити задекларовані та неписані, але ті, що проявляються, правила і традиції в родині. Загальну атмосферу, питання почуттів і ставлення одне до одного, розподілу обов'язків, влади і способів її здійснення тощо.

Ви зазначили

На характер певно наклались наші з чоловіком сварки, бо саме через сина ми багато сварились і досі сваримось...

Тобто якийсь зв'язок вбачаєте. Поясніть, які саме розбіжності призводять до сварки?

У чоловіка трохи засуровий підхід у вихованні дітей

Розкрийте, будь ласка, в який спосіб це проявляється?

Нерідко батьки у школі підходять і кажуть, що мій син когось вдарив чи ображав. Я його вдома питаю, що сталось, віднєкується, каже, що хтось почав перший, обізав якось, чи сказав Отвали...ну він і завівся...

Наведіть приклади, як реагуєте Ви (якими словами та діями) на такі випадки. І як реагує чоловік, коли дізнається про поведінку сина?
На що він його загалом налаштовує? Що підтримує, а що засуджує?

Старший син компенсує певний пресінг, який відчуває на собі.
Щаслива людина не відчуває потреби на комусь відриватись.
Дитина також.

Якщо він хоче продемонструвати з дітьми, що він "перший/головний/важливий ", значить відчуває потребу відчувати себе таким, а отже- не відчуває.

Скоріше за все це є наслідком багатьох чинників, з вашого опису можна побачити :
1. жорстке виховання батька (яке зазвичай може бути доповнене насміханням та знеціненням з боку батька).
Дитина поки не може дати відсіч батькові, от і виплескує агресію на більш слабких.
2. завищені очікування (з дитинства був "не такий" ??- як очікували від нього).
З 1 року дитина може чути (відчувати), що "з ним щось не так"- від батьків, від людей з майданчика, від вихователів або вчителів.
Це непідйомний груз для маленького чоловічка. І тут може виникнути вже усвідомлене "ну і нехай, я ж поганий, то вже нема сенсу бути іншим ".
3. Порівнювання з молодшим братом не в кращу сторону.
Кожен може відчути як це, якщо уявити що "всі" (наприклад на роботі) будуть вважати його "поганим", на відміну від колеги. Чи виникне в таких умовах бажання "вдосконалюватись"?- навряд чи.
Можливо мало місце призначення на роль "ти старший, ти маєш....робити", не знаю, але так часто буває.

В будь якому разі- поведінка дитини відображає її внутрішній стан.

Синові потрібно допомогти, а не "виправити поведінку".
Важливо створити такі умови в родині, де син відчує себе важливим, таким, кого люблять та чию думку поважають.
Тільки коли людина всередині відчуває себе спокійно, щасливо, їй нема сенсу чіпати когось.

Здравствуйте, Olga!

у дитини екстремально виражені конкурентні якості... І скрізь має бути він головний, а також хоче, щоб було так як хоче він... і вперто домагається того, змітаючи все на своєму шляху...

У вашего сына ярко выраженные лидерские качества.
И это может быть очень полезным для него, потому что чаще всего люди с такой характерологией и добиваются успехов в жизни (бизнес, политика, финансы и т.д.)

Да, конечно, он будет входить в конфликт с обществом, потому что социум любит конформизм и послушных (удобных) людей...

Если учеть, что врожденным у человека является только тип темперамента (то есть работа нервной системы), а все черты характера являются приобретенными (под воздействием социума - в первую очередь, родителей, а потом и других людей), то следовательно вы еще можете скорректировать те особенности вашего ребенка, которые могут мешать ему.
Не взирая на то, что формирование характера человека обычно заканчивается к 5-7 годам.

Да, для этого вам надо будет понимать, как необходимо вести себя с ним, чтобы было так как вы хотите.
Тем более, что ваш сын таким своим поведением, по большому счету, конкурирует со своим братом за вашу любовь. И проявляет агрессию по отношению к другим, потому что не может это сделать по-другому.
И да, агрессией он "заражается" в вашей семье от "суровости" вашего мужа и ваших с ним конфликтов.

Поэтому если вы хотите

змінити поведінку дитини

вам будут нужны индивидуальные консультации:
- 1-2 для вас, чтобы вы понимали стратегию и тактику своего поведения;
- и 10-12 для вашего сына - чтобы убрать все то, что мешает ему комфортно находиться в социуме.

С этим вы можете обращаться ко мне.
Я работаю с такими проблемами и могу вам помочь.
Консультации происходят онлайн, что также является более предпочтительным вариантом для вашего ребенка.

P.S. Еще хорошо было бы поработать и с вашим мужем, чтобы он уменьшил свою "суровость". Но по опыту могу сказать, что обычно мужья не хотят идти к психологу.

Доброго дня, Ольго!
По-перше, згодна зі своїми колегами! Кожен докладає своїх важливих знаннь до вирішення Вашого питання. І можливо вже щось відгукнулось в вашій душі. Завжди прислуховуйтесь до себе та шукайте свій шлях. Наші діти - наши вчителі. Будемо вважати, що нам, батькам, повинно вистачити мудрості, рішучості і знаннь.
І шукатимо далі, коли заходимо в глухий кут непорозуміння.
По-друге, судячі з віку дитини, Ваша вагітність припала на війскові події в країні 2014-2015рр. Неможливо відсторонити психіку дитини від новин та відчуттів, які відчуває мати під час вагітності... Пригадайте, як Ви себе почували, які емоції та думки Вас супроводжували?
По-третє - характер дитини вже збудовано, завершальний період вже пройшов, але я більше вважаю, що характер то вроджена риса, а дитина до 5-7 років від батьків (або значущих дорослих поряд) навчається використовувати риси свого характеру в умовах життя.
І головне, не те, що було колись, а як навчити дитину жити успішно в соціумі, в який ми її привели.
Важливо розуміти, що всі ми різні і не завжди співпадаємо з нашими дітьми за уявами та реакціями. Перші 5-7 років дитина вчиться жити в своєму тілі, а от з 7 до 10-12 років (до пубертату) наша задача навчити дитину відповідальності за свої вчинки та дії, навчити її повазі до оточуючих, вдячності і багато чого важливого для її успішного існування. Сильній особистості потрібні особливі вчителі, можливо ваше (його) оточення не розуміє його потреб в досягненнях. Дитина однознанчно лідер. Ваша задача знайти йому вчителя, лідера за його інтересами. Щоб він боровся не з молодшими та слабішими. Можливо йому буде корисні контактний спорт та тренер, який буде контролювати пориви сили та агресії в рамках спорту та досягненнь в колективі рівних йому за можливостями. Під контролем лідера! А Ваша задача залишится допомагати дорослішати безпечно для нього самого та його близьких.
Шукайте секцію. Направляйте силу в працю. Ставте високу планку. Ваша дитина може багато чого досягнути.
Бережіть себе!
Йдіть на свою приватну терапію.
Скоріш за все, у вашій дитини все добре.
Звертайтесь до психолога.
Я теж працюю з подібними випадками.

Вродженим буває темперамент, особливості нервової системи.

Не варто смішувати поняття характеру і агресивної поведінки.

Ніхто не намагається "виправити " лідерські якості .

Але конфліктність і агресивність до них НЕ відносяться.

Агресивність- це той спосіб поведінки, через який виходять назовні внутрішні почуття.

Про складну поведінку є дуже якісна книжка :
Л. Петрановская "Как ты себя ведешь?
10 шагов по изменению трудного поведения ".

А про формування стосунків з дітьми:
Ю.Гиппенрейтер "Общаться с ребёнком. Как?".

Обидві книжки дуже конструктивні , цікаві і корисні для батьків загалом, а у випадках конфліктів навіть необхідні.