Відносини вітчима з дитиною

Відносини вітчима з донькою (10,5р.)
З чоловіком у відносинах 3 роки. Маю доньку від першого шлюбу. Є проблема відносин вітчима з донькою.
На початку відносин з чоловіком разом не проживали, зустрічалися на території чоловіка, дитина була знайома з чоловіком та на словах в курсі за відносини. Після 1 року зустрічей стали жити всі разом. І почалися проблеми. Спочатку дитина тягнулася до вітчима, але не бачачи взаємності, а лише холод та критику, почала закриватися. Я розмовляла і з донькою і з чоловіком постійно стосовно відносин, але ставало з часом все лише гірше. Від чоловіка критика поведінки дитини та на рахунок мого поганого виховання. Від дитини позиція закриття та не бажання спілкуватися з вітчимом.
Таке враження, що у чоловіка постійні ревнощі, що я більше проводжу часу з дитиною, хоча більше часу проводжу з чоловіком, оскільки ще й працюємо разом. Донька в свою чергу поводиться більш мудро та без особливих сплесків емоцій, я завжди наголошую, що люблю її не менше і завжди намагаюся провести з нею час та оговорити питання, що її тривожать.
У дитинстві у чоловіка не було ні батька, ні матері (вона була, але материнської турботи про дитину не виявляла) і він не знає батьківсьго виховання і що таке сім\'я (виховувала його бабуся, вулиця і сам себе), звідси немає поняття як виховувати дітей, як поводитися з дітьми, як сварити та заохочувати.
Донька побоюється відчима. З його боку були досить часто розмови про те, що дитина загублена і виросте неадекватною та конченою людиною. Я, як мати, при цьому захищаю доньку і проводжу регулярні пояснення наслідків такого спілкування чоловікові, також спілкуюся з донькою на тему цих взаємин.
Таке враження, що я стою у коридорі, у мене є дві зачинені двері до кімнат, що знаходяться одна напроти другої. Та щоб зайти до кожної кімнати потрібно добре постукати, щоб відчинилися двері. Зайдеш в одну кімнату, зачиняється інша та вхід до коридору. Коридор та 2 кімнати не можуть бути єдиним відкритим простором. Такий стан зараз у мене.
На данному етапі таких взаємин бачу лише 2 варіанти: 1) розрив стосунків з чоловіком, 2) повернути стосунки мої з чоловіком в ракурс лише побачень, щоб не травмувати психіку дитини та залишатися в гарних стосунках з чоловіком та донькою та не мати пустих конфліктних ситуацій.

Цікавлять такі питання: Які можливі моделі поведінки мені слід ініціювати, як працювати з донькою і співмешканцем, якщо жити однією родиною та можливі виходи з цієї ситуації.