Вопрос от:
I
Возраст:
29
Недовіряю своєму рішенню
Доброго дня!
Були різні конфлікти з чоловіком, він регулярно випивав, мені це само по собі не подобалося, і + в такі моменти сварилися. Чоловік утримує сім'ю, я працюю дистанційно, мої доходи за 2 останні роки сильно знизилися і йому це не подобається. Мені теж не подобається і я розвиваю свою справу щоб все ж вийти на нормальний дохід, але в період труднощів хотіла від нього підтримки і розуміючого ставлення. В результаті по суті проплакала 2 роки через стосунки, через випивання і що він не бачив в цьому проблеми, а я була в тривозі постійно.
Ухвалила рішення що по закінченню навчального року з дітьми поїду в інше місто, та якщо моя справа не даватиме досить доходів то влаштуюсь там на роботу, і буду просити підтримки в рідних та якось ставати на ноги сама.
Думала над різними варіантами, чи тоді з чоловіком продовжити стосунки на відстані, чи взяти паузу щоб розібратися в собі, чи розходитися.
Це рішення дало мені трохи внутрішнього спокою і надії на краще.
І ось десь місяць стосунки з чоловіком стали кращими, він не випиває як раніше, спілкується більш адекватно та дружелюбно, не проявляє претензій.
Ще в крайньому конфлікті коли він почав кричати то сказала що не буду в такому тоні спілкуватися. Він це сприйняв нормально. І ще якогось разу коли я була невдоволена його поведінкою і пояснила йому свою точку зору, то він це взяв до уваги.
В результаті я починаю думати що може насправді все нормально і даремно я вирішила вирватися звідси. Там багато труднощів які мені доведеться долати самій. Може я даремно втрачу гарну сім'ю з чоловіком і комфортне життя. Але думка залишатися лякає теж, адже нормальне життя оце останній місяць, а потім може бути все те що раніше, сльози, невдоволення, конфлікти, постійні переживання. Як буде краще для мене і дітей. Я не знаю. Якщо я піду то не знаю як чоловік віднесеться. Може зрадіє що я тоді не буду його фінансовою проблемою. Він досить жадібний і в мене часто було відчуття що я йому зайва і що я винна через витрати і тд. А може буде сумувати і шкодувати якщо я піду. Я можу шкодувати сама. Як я буду справлятися зі всіма проблемами. І сама з дітьми. + Як мені буде без нього адже він мені дуже подобається як чоловік. Якщо я піду то принаймні зможу набути нового досвіду і матиму стимул стати незалежною та здатною попіклуватися про себе. І також може бути легше коли не буде цієї нестабільності і переживань через його випивання.
Здається що насправді в цілому, загалом легше залишитися і намагатися щось владнати тут.
Були різні конфлікти з чоловіком, він регулярно випивав, мені це само по собі не подобалося, і + в такі моменти сварилися. Чоловік утримує сім'ю, я працюю дистанційно, мої доходи за 2 останні роки сильно знизилися і йому це не подобається. Мені теж не подобається і я розвиваю свою справу щоб все ж вийти на нормальний дохід, але в період труднощів хотіла від нього підтримки і розуміючого ставлення. В результаті по суті проплакала 2 роки через стосунки, через випивання і що він не бачив в цьому проблеми, а я була в тривозі постійно.
Ухвалила рішення що по закінченню навчального року з дітьми поїду в інше місто, та якщо моя справа не даватиме досить доходів то влаштуюсь там на роботу, і буду просити підтримки в рідних та якось ставати на ноги сама.
Думала над різними варіантами, чи тоді з чоловіком продовжити стосунки на відстані, чи взяти паузу щоб розібратися в собі, чи розходитися.
Це рішення дало мені трохи внутрішнього спокою і надії на краще.
І ось десь місяць стосунки з чоловіком стали кращими, він не випиває як раніше, спілкується більш адекватно та дружелюбно, не проявляє претензій.
Ще в крайньому конфлікті коли він почав кричати то сказала що не буду в такому тоні спілкуватися. Він це сприйняв нормально. І ще якогось разу коли я була невдоволена його поведінкою і пояснила йому свою точку зору, то він це взяв до уваги.
В результаті я починаю думати що може насправді все нормально і даремно я вирішила вирватися звідси. Там багато труднощів які мені доведеться долати самій. Може я даремно втрачу гарну сім'ю з чоловіком і комфортне життя. Але думка залишатися лякає теж, адже нормальне життя оце останній місяць, а потім може бути все те що раніше, сльози, невдоволення, конфлікти, постійні переживання. Як буде краще для мене і дітей. Я не знаю. Якщо я піду то не знаю як чоловік віднесеться. Може зрадіє що я тоді не буду його фінансовою проблемою. Він досить жадібний і в мене часто було відчуття що я йому зайва і що я винна через витрати і тд. А може буде сумувати і шкодувати якщо я піду. Я можу шкодувати сама. Як я буду справлятися зі всіма проблемами. І сама з дітьми. + Як мені буде без нього адже він мені дуже подобається як чоловік. Якщо я піду то принаймні зможу набути нового досвіду і матиму стимул стати незалежною та здатною попіклуватися про себе. І також може бути легше коли не буде цієї нестабільності і переживань через його випивання.
Здається що насправді в цілому, загалом легше залишитися і намагатися щось владнати тут.
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
