Страх і переживання стосовно роботи

Нажаль в мене пасивне бачення життя. Я дуже все сприймаю близько до серця, дуже стресую коли доходить до цього питання, постійно тревожусь і втомляюсь від цього, часто роблю собі боляче створюю рани на ногах, нормального сну не маю, бо щоб втекти від думок мені треба чимось зайнятись бо я гризу себе цими думками. Мені емоціонально тяжко це витримати.
Моєю найкращою підтримкою є мій хлопець, це певно найкраще що подарувала мені доля. Він завжди старається підтримати, допомогти, він моя опора. Від батьків я ніколи не відчувала любові але від нього відчула. В зв'язку з ситуацією в країні я дуже боюсь втратити свою єдину опору, я дуже за це переживаю.
Нажаль в мене немає коштів на консультації, була б рада порадам.

Я навчалась по спеціальності туризм і відпочинок, працювала в цьому напрямі згодом зрозуміла що це не моє.
Що я полюбляю робити, я теж задавала собі це питання, бо як таких хоббі я не маю, в дитинстві їх було чимало.
Робота-це тема яка стала для мене мати негативний відтінок. Знаю що від цього не дітись бо робота важлива складова життя. Рідня часто тиснула, шукай, йди вже на роботу, зрівнювали мене з кимось, може це вплинуло. Мені було це неприємно чути.
В мене тревожність це частина життя, переживання за майбутнє, як далі жити, що робити і чим займатись, чомусь за все хвилювання. Відбилось бажання пробувати щось далі бо відчаялась. Пошук нової роботи, нові визвання то сильний стрес і страх для мене, кожного разу це розчарування, плач, відчай, депресія, бажання взагалі зникає або зовсім зникло.
Це повторюється довгий час і просто немає вже сил. Я відчуваю що замкнулась і просто не знаю як жити це життя.