Upsihologa Logo
У психолога Украинские психологи
Прямой эфир:
question author 18 минут тому: «Реакція на відповідь № 391277 для Валентина Михайловна Жемчужникова Согласна с вами. Вчера была последний день, и меня поразило то, что даже неко»
Дмитро Олексійович Ратушний
Дмитро Олексійович Ратушний 1 час тому: «Добрый день. Стоит отметить, хотя Вы спорте, если это не так, что вы, как бы так сказать, больше ориентированы вовне, на других людей, их расположение, отношение к Вам. Не собстве»
Валентина Михайловна Жемчужникова
Валентина Михайловна Жемчужникова 2 часа тому: «Скорее это и тревога перед новым будущим где-то на другой работе, и разочарование и обида, что вы старались, а к вам не очень было отношение, зато новичками вроде повезло. Но не о»
Вопрос от: Наталя Возраст: 34

Питання коштів

Добрий день шановні психологи,
Я люблю все тягнути на собі, бо живу так останні 7 років але зараз все більше відчуваю,що хочеться турботи до себе (відчуття, що є на кого покластись). Хочеться, щоб чоловік вкладався в нашу спільну покупку але найбільше, щоб не витрачав кошти на те, що йому не потрібне
В мене враження, що я або стала для нього прикладом або влаштувала йому надто зручне життя.
До одруження він мав аби який телефон, недорогий ноутбук та інше. Зараз я купила собі нотбук (виключно для роботи але дорогий) - він хоче такий самий (просто для гри в танчики), я купила собі навушники (мій заробіток полягає у спілкуванні і в кафе без них працювати важко) - чоловік хоче такі ж просто бо вони якісні (є багато таких самих якісних але не за таку ціну). Чоловік хоче айфон, хоча телефон ми йому купили близько 6 місяців тому.
Це в той час, коли я зараз копійку до копійки складаю, бо хочу купити авто (воно в мене є але чоловік забирає його на роботу і мені іноді елементарно немає на чому забрати дитину від мами).
У мене така ситуація розпочинає викликати якесь внутрішнє занепокоїння. Я б хотіла, щоб ми обоє не витрачали кошти,а збирались на машину разом, обоє докладали зусиль (грали в одній команді). На питання, нащо йому така дорога техніка, чоловік каже, що в мене є і він теж хоче. Але в моєму випадку, це необхідність (суму цих покупок я відпрацьовувала 1-2 міс). Чоловік і так заробляє в рази менше, я про себе та дитину дбаю сама, так ще й замість докластись до того ж авто (воно йому більше потрібне) витрачає все на себе.
...
Что означают эти оценки?

Оценки вопросов

Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.

Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.

Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.

У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.

Ответы психологов

Доброго дня.

Читаючи Ваше питання, по ходу виникало враження, що Ви говорите не про себе і свого партнера, як рівнозначного дорослого, з яким Ви розділяєте побут та життя, а про в певній мірі дорослого та підлітка. Це не про Вашого чоловіка загалом, а тільки в ситуації фінансового питання, та питання розподілу обов*язків.

Тому декілька питань для прояснення: а чи з самого початку стосунків та шлюбу було так? Чи обговорювали Ви колись з чоловіком ведення побуту та розподілення відповідальності? Чи вибудовували кордони того, де Ви маєте щось вкладати та робити і де він?

Також, більше до сучасного - чи говорили Ви чоловіку про свої переживання? Чи взагалі, відчуваєте, що можете з ним обговорювати це? Розділити свої тяготи? Адже партнерство, воно і для цього теж.

Якщо говорили, то яка була реакція? Якщо ні - то чому складно це зробити?

Те, що йому такий хід справ може бути зручним і благодатним, сумнівів не викликає, бо умови які Ви влаштували, з Ваших ж слів, дійсно дуже комфортні. Але тут важливо не тільки те, як він на них реагує але і те - а чому Ви саме так їх вибудували?

"звикла все тягнути на собі" - дуже прикра така звичка, адже самотужки справлятись з усім це поважно, але складно, не завжди справедливо і точно не завжди необхідно.
Чим зумовлена така Ваша звичка?
Наталя, ваша ситуація є досить поширеною, коли жінка все тягне на собі.
І це ваша гіперфункціональність.
Гіперфункціональність – це поняття сімейної терапії. Це коли один член сім'ї несе не пропорційно багато відповідальності,
Я хочу, щоб Ви почули мене.. Марно звинувачувати чоловіка, що він нічого не робить, і тому роблю я. У вашій родині вже склався такий сімейний сценарій. Сімейна система - це «танець на двох», де танцюють обидва. І намагатися вийти із цього теж треба разом.
Як так вийшло, що Ви стали гіперфункціональною, а поряд із Вами гіпофункціональний чоловік?
Буває, що спочатку чоловік не проявляв себе як гіпофункціональний партнер, це склалося з часом.
Чому? Коли один, енергійний, активний, тоді іншому хоч-не-хоч залишається розслабитися і стати спокійним і неквапливим.
Коли жінка дуже швидко все робить, ще й гроші заробляє, то чоловік просто "сідає їй на голову". Що йому ще робити?
Велику роль відіграють також сценарії, що залишилися нам від мами та бабусі. І це наше жіноче бажання бути хорошою, заробити кохання, заслужити його. Коли у нас немає міцної внутрішньої впевненості, що ми любимі просто так, що нам не потрібно нічого робити, то ми починаємо любов заслуговувати.
І, звичайно, це поширене у нашому суспільстві переконання, що сім'я – це відповідальність жінки
Треба розбиратися і не за листуванням.
Вам потрібна допомога психолога.

Відредаговано автором 05-08-2024 19:07:20

Наталя, вітаю!

Якщо чоловік щось хоче - хай сам собі купує, а ви можете йому ще свої бажання висловлювати і для своєї дитини також. Чоловік має брати відповідальність, а тут танчики і конкуренція з вами і ще якість прохання до вас як до батьків (купи, хочу, потрібно). Ви чомусь погоджуєтесь на таке, цікаво чому? І яка модель стосунків була у вашій батьківській родині?

Ви хочете партнера і пишете про це, проте ваша реальність абсолютно амбівалентна вашим свідомим заявам, у вас хлопчик і можна сказати ще одна дитина, яка живе не по своїм заробіткам. Такий розрив говорить про якість внутрішні несвідомі історії. Ви доречі наповнюєте свою внутрішню дівчинку? Часто коли ми не в контакті зі своєю внутрішньою дитиною нам дістається такий партнер\друг/сусід, але тоді наповнення всеодно не буде, бо треба це всередині віднайти і завершити.
І я погоджуюсь з колегою, не зрозуміло яке питання до нас?
Этот вопрос заархивирован. Новые ответы больше не принимаются.
Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы ответить.
Хотите прямо сейчас задать вопрос психологу онлайн бесплатно?