Розлучення батьків

Співчуваю вам! А татові можете розказати як ви його любите і як боляче переживаєте це? Якщо він був опорою - він знайде добре слово для вас. Почніть з’являтись і ділитись своїми переживаннями, пробуйте у свій лад та темп. Можливо напишіть повідомлення якщо боїтесь і не можете це озвучити.

Бабусю можна зупиняти і просити свої почуття до мами і тата не виміщувати об вас, бо це ваші рідні і дорогі серцю люди. Бачите, кожен справляється як може, і може ще не зовсім справляється…
У вас зараз можна сказати горе - розпадається родина і ви в сильній тузі, страхові, розгубленості і навіть в больових відчуттях. Все це треба прожити, заснути чи пропасти не вийде… на жаль… Виписуйте свої переживання в щоденник, випускайте всі свої думки, образи на папір. Випробування сильне і потрібно багато турботи до себе рідної. Виплакуйте і проживайте всі свої почуття навіть якщо хтось зараз не сильно у вас включений.

Ваш стан можна зрозуміти. Важко жити у сім'ї, де дорослі скаржаться дитині один на одного.
Ви починаєте поділяти з дорослими відповідальність за їхні взаємини.
Ви стаєте емоційним відром для сміття.
Але Ви можете сказати. "Я нічим не можу допомогти вам, я дитина!"
Ви також можете казати їм: "Я думала, що ви будете мене любити і бачити, що мені погано. А ви займалися з'ясуванням своїх взаємин і забули про мене!"
Я розумію, що у Вас були певні очікування від батьків. Ви хотіли б бачити ідеальну картинку взаємин у сім'ї.
Що мама та тато будуть щасливі.
Щоб на душі полегшало, варто забрати свої очікування від батьків. Це можна зробити за дрпомогою такої практики.
Уявіть собі маму, тата.
Які очікування у Вас є? До мами, тата? Загалом до сім'ї? Які вони у вигляді образів?
На вдиху скажіть своїм очікуванням: "Я вас забираю, ви мої!"
Що ви відчули, коли забрали очікування?