Просто хочу виговоритись

Я зовсім не виню себе, я робила це щиб більше не злитись, ну може навіть тому що не люблю це відчуття. Коли я злюсь мене болить щелепа, я плачу та просто хочу зробити боляче тату. Родина з татової сторони така ж сама. Вони не вітають мене з днем народження, а моїй сестрі в соц мережах такі серенади пишуть, що я іноді в шоці. Я помічаю за собою дивне ставлення до чоловіків. Не довіряю їм. Я бачила як моя мама плаче, як її забирає швидка допомога після нервового зриву, не хочу повторить її долю. Коли я бачу як якийсь чоловік з кимусь шепчеться, дивлячись на мене мені стає так ніяково. Зовсім то мамин зрив залишив на мені дивні враження, я плакала без причини. Могла сидіти на уроці і просто почати плакати, хоча я ні про що не думала. З 10 до 12 років я ненавиділа себе так сильно, що іноді плакала через це. Ну, не знаю як це описати, ненавиділа так сильно, що схудла за місяців 4-5 на кілограм 10. Булеймія допомогла з цим, і 11-ти річна я, при зрості 160 вже важила не 60, а 50. Всерівно в 15 я важу 65 при зрості 165, і мені комфортно. (Просто важко згадувати той час.) я відчуваю дивні емоції по відношенню до мами та брата. Вони просто сидять, і мені стає шкода їх в якийсь момент. Навіть якщо вони виглядають щасливими! Я хочу захистити їх, батькові було шкода давати грошей навіть в школу, він ніде не працює, я живу за мамині кошти, але він всерівно витикає мені, ніби то більше грошей не дасть (ніби вони в нього були, блін) мама приходить змучена з роботи, не хоче мене обіймати. Мені потрібно побачити по настрої готова вона обняти мене чи ні, бо іноді коли я хочу її обняти а вона мене відштовхує, я відчуваю себе так самотньо. Я не пам'ятаю щоб вона казала мені що любить мене до 11 років, а як тільки я подорослішала вона справді почала говорити мені це. (А на тему батька, він зовсім ніколи мені такого не казав!) я навіть зараз зіткнулась з проблемою, мені соромно брати в мами гроші, бо бачу як важко вона їх заробляє. А ще, мене не збуджують ні чоловіки ні жінки, тобто, я навіть не хочу відносин ні з ким. Я закохувалась за життя лише 2 раза, і то якби все було взаємним, я напевно б втікла вже, коли я люблю то це ок, а як мене то ні, не ок. Я виявила свою орієнтацію ще в років 12, точніше те що не збуджують він людей, абсолютно.

Я пам'ятаю, як мама купила мені собачку на день народження, мій тато її не взлюбив та почав бити, і в якийсь момент життя вона просто перестала їсти. Кожен раз коли ми гуляли на мене могли гавкати чужі пси, а вона захищала мене. Коли батько привів друга, з цим вилупком прийшли ще якісь два пса, коли я виходила вони на мене почали гавкати, і вона знову мене захистила, вона, навіть не мій тато, мене захистила собака! Але на жаль через рік її життя тато вбив її на маленьких, яких вона народила. Просто втопив їх, і я просто.. Уявляю як вона дивилась би, як він топить її дітей.. Я не змогла захистити її.