В нареченого почали чутися голоса вбитих окупантів

Це ще довго буде з ним. На жаль.
І проблема то НЕ психологічна, і НЕ психіатрична, а ДУХОВНА.
Він зробив поганий вчинок (не дивлячись навіть на те, що війна, окупанти і т.д.) і тепер голосами тих, кого він вбив, його мучає власна совість.
Таке під час різних воєн бувало і раніше, й буває досить часто зараз.
Вихід один. Якщо віруючий - до Церкви, сповідуватись та вимолювати. Якщо ні - хай своїми словами подумки просить в них (в тих, кого вбив) вибачення за свою невиправдану (хай навіть через страх) жорстокість.

Відредаговано автором 03-11-2024 20:30:12

А к психотерапевту ему как раз надо идти, само не пройдет.
Это чувство вины, скорее всего, а это очень тяжелое переживание и с ним нужно работать не в одиночку, иначе потом просто болезни пойдут. К психиатру тоже не мешало бы обратиться.
По поводу вас, то не нужно брать на себя ответственность за то, с чем вы не можете помочь. Смотрите трезво на ситуацию, насколько это возможно, и замечайте, что проблема вовсе не такая, где хватит вашей поддержки и того, что вы рядом. Нужна помощь специалиста. Поэтому уговаривайте обратиться к психотерапевту

Доброго дня!

Допоможіть підкажіть як з ним говорити,як йому допомогти,що скажете на таку ситуацію , боїться розказувати мені бо думає залишу,але довела що це не так

Так і говорит йому, що проблема нікуди сама по собі не зникне. Ви - не святий отче з церкви і не психотерапевт. Ваші можливості лише розумінням та співчуттям і обмежуюються. Визнайте цей факт.

А воїну потрібна нагальна кваліфікована психотерапевтична допомога.

Вітаю!

Це ПТСР - пост травматична стресова реакція, яка його доганяє і атакує. Ви не можете допомогти людині, яка не просить про допомогу і яка закривається. Це потрібно лікувати, тому допоможіть йому це усвідомити і направити до психіатра. Ви некваліфіковані мати справу з цим, єдине що ви можете бути поруч, вірите і бажати всього кращого. Психіка - це не просто розмови, усвідомлення, тут має бути залучений висококваліфікований спеціаліст, тому не беріть на себе непосильну ношу спасителя.

Доброго вечора!
Співчуваю і Вам, і Вашому хлопцю.
Певне, було б краще якщо б він сам пішов до психолога, але...
Через надумане почуття сорому та провини, він не може себе пересилити...
Що можете зробити Ви?
Ви віруюча людина? А Ваш хлопець?
Є поняття сповіді і відпущення гріхів в Християнстві, що, певною мірою, може зіграти роль психологічної терапії. Можливо, якщо він піде до церкви,
відстоїть молебень і піде на сповідь, йому стане легше. Адже, йому потрібно пробачити себе за те, в чому він не винний. Бо та ситуація була створена не ним, а самим життям, Богом. І він не має права брати на себе всю відповідальність, бо це не в людських силах. Якщо так сталося, отже, так чомусь повинно було бути і ті орки заслужили саме на таку загибель. Інша справа, що Ваш хлопець став до цього причетним. Отже, це якесь певне випробування на міцність духу і для нього. Спробуйте це пояснити йому. Ми не можемо все контролювати в цьому світі. До речі, той же самий неодноразовий ритуал молебню за душі ворогів може допомогти йому заспокоїтися. Який можете почати робити і Ви, навіть у його відсутність. Але йому сказати обов'язково. При нагоді він і сам зможе приєднатися до Вас і почати це робити. Адже, те, що з ним відбувається - це рівень не стільки свідомості, скільки рівень травмованої душі. Отже і лікувати, насамперед, потрібно його душу.

Відредаговано автором 05-11-2024 18:25:38