Самопошкодження

Доброго дня! Батьки знають про Вашу проблему?
Адже, в таких випадках конче необхідна робота з психологом. І саме батьки повинні дати дозвіл на таку роботу. Бо Ви ще неповнолітня.
Якщо не знають, Ви можете звернутися до шкільного психолога, або психолога району. Вони працюють безкоштовно. Або в соціальні служби, де також є психологи.
Бо намагання завдати собі шкоди, як правило, є наслідком якоїсь витісненої психологічної травми. І щоб з такою звичкою впоратися, потрібно знайти причину,яка запустила цю звичку.
Якщо ж батьки знають, тоді обирайте психолога, а батьки домовляться вже з ним про зустрічі

Співчуваю Вам щиро.
Тоді спробуйте звернутися до психолога із соціальної служби. Хоча,якщо Ваші дії можуть нести небезпеку для життя Вам або оточуючим людям, можуть почати приймати якісь дії стосовно Вас та Ваших батьків.... Як мінімум, повідомити батьків про те, що з Вами відбувається. Бо вони, батьки, не уть до повноліття за Вас відповідальність.
Знаєте, я б Вам порадила зайнятися спортом, або малюванням, або якоюсь творчістю. У такий спосіб Ви можливо навчитеся скидати з себе негатив самостійно.
Окрім того, щоб впоратися з будь якою негативною звичкою, її потрібно чимось замістити.
Ну от наприклад, в момент, коли у Вас негативні почуття ідіть на вулицю і дуже довго повільно бігайте. Аж поки не відчуєте, що Вам стало легше і не хочеться завдавати собі шкоди. Або ж запишіться в гурток танців і так знімайте свій негатив. Підходять любі способи, які не додадуть Вам негативних звичок.
А як тільки станете повнолітньою, ідіть у терапію до психолога, якому довіряєте. Тоді Вам дозвіл батьків вже не буде потрібний. Удачі Вам та сили!

Відредаговано автором 10-11-2024 16:20:32

Ви можете звернутись до психолога в службі у справах дітей, або в центри соціальних служб , і скоріш за все там дійсно повідомлять батьків.
Ви можете сказати батькам, що просто хотіли б попрацювати з психологом , якщо поки не готові повністю відкритись.
Але справа в тому, що коли допомога дійсно потрібна, то важливо вчитись звертатись по неї до батьків.
Адже вони можуть не знати, що якимись своїми діями травмують Вас.

Які саме негативні почуття Вам вдається приглушити селфхармом ?

Важливо зрозуміти їх походження, адже деяким можна знайти інші способи виходу, деякі можна попередити, а від деяких взагалі можна позбавитись, якщо проаналізувати події під іншими кутами.
Наші емоції виникають НЕ як прямий наслідок події.
Схема виглядає так:
Подія- наші думки(оцінки) про цю подію - емоції.
Хибне оцінювання події може викликати не адекватні емоції.
Тому аналіз самих ситуацій і ваших висновків з цих ситуацій може допомогти зменшити кількість негативних емоцій загалом.
Ваші емоції розповідають Вам чи подобається Вам те, що з Вами відбувається.
Зараз Ви спрямовуєте негатив проти себе.
А його важливо розуміти в першу чергу.
Можливо, ваші кордони порушують, тоді варто навчитись їх відстоювати, адже порушення кордонів завжди буде викликати негатив, і це як раз здорова реакція.

Відредаговано автором 11-11-2024 11:03:17

Що саме дратує частіше за все?
Через що виникає сум?
Чи є хтось у вашому оточенні, з ким Ви можете поговорити про ваші почуття ( друг, родич, вчитель тощо)?

Ваше обурення (з прикладу) цілком зрозуміле, адже була заблокована ваша базова потреба, навіть не одна. Навіть чисто біологічно при відстоюванні своєї території має виникати агресія- це генетично запрограмований механізм .
Ви цю агресію не випустили , можна припустити, що існує певна внутрішня "заборона" висловлювати свою агресію(а може і інші почуття) тим, кому вона призначена, а щось робити треба, бо всередині тримати важко.
Щодо конкретно злості/агресії/обурення є одна проста техніка, якою можна користуватись для зниження "накалу ".
Взяти невеликий рушник і щосили намагатись розтягнути його, захвативши кінці на відстані сантиметрів 30-40 один від одного. При цьому дихати сильно, на видох випускаючи звуки , схожі на гарчання.
Але.
Це тільки технічна частина "виплеску емоції".
Набагато важливіше інше- знайти рішення, навчитись відстояти свої інтереси впевнено і спокійно.
Щодо ситуації з документами до школи - відчувається ваша доросла відповідальність, і це викликає повагу.
Це дійсно ваше життя і Ви допомагаєте собі створювати ті варіанти, які для Вас важливі.
Можливо, і спиратись тут вже можна починати саме на себе- не чекати, коли мама зробить, а наполягти, або ж попросити підписати когось іншого (з родичів).

Щодо суму- дуже важливо з кимось обговорювати свої думки, почуття, які виникають внаслідок думок.
Навіть саме відчуття, що хтось може і хоче вислухати і підтримати вже може бути "лікуванням", а якщо є можливість поміркувати, подивитись на ситуацію з різних сторін- це дає шанс переоцінити самі обставини, які викликають сум, що вже може привести до зовсім інших почуттів.

Вам добре було б поспілкуватись з фахівцем. Якщо не державним, то з безкоштовного може ще бути якийсь фонд, їх зараз багато є, які допомагають людям. Для дітей знаю тільки, що існує фонд "Голоси дітей ", але не знаю в яких містах він присутній.
Але ж Ви з того покоління, яке з інтернетом "на ти"- думаю, що знайдете, або телефон довіри, або центр соціальних служб для дітей та молоді, або фонд, в якому є психолог чи психотерапевт.
Вам важливо було б розібратись і зі своїми внутрішніми установками про себе, про світ в цілому.