Як усвідомити власні бажання та стати щасливою (хоч мінімально)

Question

Вітаю!

Як-то кажуть краще пізно, аніж ніколи. Напевно, це прозвучить сумно, але я роками жила з відчуттям внутрішнього дискомфорту, бо не прислухалася до себе. Мені не подобалося, що відбувається в моєму житті. Та я вважала (не знаю чи це сама так думала, чи це був вплив оточення), що іноді треба перетерпіти, докласти зусиль, щоб отримати бажане. Коротше, можливо в мені живе честолюбство, але десь у випускному класі я почала мріяти про успішну кар'єру. Відразу скажу, що коли я стала на кар'єрний шлях, то досить швидко почала в ньому розчаровуватися, але не покидала цих зусиль. Так от, за 10 років, що я побачила. Чи досягла я певних вершин? Ну, якщо врахувати, що починала я своє сходження з касира в маркеті, а зараз працюю на адекватній, але незначній посаді у великій компанії, то чогось таки досягла, але не того, що хотіла. Та є одне "але" - я настільки втомилася, що вже не хочу докладати зусиль, проявляти ініціативу. Навіть зараз, не дивлячись на хороше місце роботи, мені вже не хочеться чогось досягати. Мене це стало бентежить останнім часом. І я спробувала згадати про що я дійсно колись мріяла. І мені завжди хотілося мати родину (яку я так і не створила, бо постійно циклилася на роботі). І для мене головним було не сам факт заміжжя. Мені хотілося мати гармонійну родину, де були б любов, підтримка, щирість, розуміння. Та я так довго думала, то встигнеться, то воно мені не так треба, що вже і забула, що таке стосунки. Але з іншого боку думаю: а раптом я розчаруюся так само як і у своїх кар'єрних прагненнях? Чи дійсно те про, що ти мріяв перед сном було істинно твоїм бажанням?
Можливо, сумбурно написала, тому готова додатково описати за потреби)

Наталия Горская · Answer

Аделіно, дуже зрозуміло описали. 
Справа в тому, що бажання людини можуть бути різними на різних етапах життя. 

Ви хотіли "кар'єру " і пішли цим шляхом. Тобто,  на той час саме це могло бути вашим бажанням. 
Так, на виникнення цього бажання могли вплинути різні обставини, як внутрішні,  так і зовнішні. 
І зараз  було б непогано розібратися,  через що саме виникло розчарування в цьому  напрямку ваших дій. 
Адже кар'єру люди хочуть з різних причин,  деякі з яких  насправді  є "недосяжними ",( як от "відчути  себе " якимось там). 
Тобто,  щось з того, що мотивувало,  спрацювало, а щось ні.
З цим можна розібратися індивідуально,  щоб врахувати всі обставини ваших виборів в житті. 

Щодо родини. 
Таке бажання у Вас було і раніше,  як Ви пишете. 
Але, можливо,  на той момент  воно не було  "переважаючим", а натепер Вы до нього вже більше дозріли. 

Вам важливо  навчитись довіряти своїм почуттям  і не сварити себе. 
Кожна людина в кожний момент життя робить саме такий вибір, на який  здатна  в той момент. 
Ви обрали тоді кар'єру .
Якби обрали родину,  то , можливо,  відчували б "що втратили шанс на кар'єру ", і точно не навчилися б всьому тому, що натепер зробило Вас сильнішою і мудрішою.

"А раптом розчаруюсь".
 РОЗчарування- це процес розвіювання "чар".
Щоб не "розчаровуватись", треба не "очаровуватись" попередньо.
Не "домальовувати ідеальності", ( як для початку,)  до стосунків,  родини, тощо.
Як і до кар'єри.
А ще важливо розібратися в собі,  щоб зрозуміти,  що в прагненні кар'єри, а тепер родини було саме вашим, внутрішнім  , а що зовнішнім  "навіюванням", для чого  саме Вам в житті потрібна кар'єра, або родина.

Оксана Селезнева · Answer

Вітаю. 
"Як усвідомити власні бажання та стати щасливою (хоч мінімально)"
На мою думку, Ви добре усвідомлюєте свої бажання, але з відчуттям щастя- щось, не дуже. Є над чим працювати. Ставити собі питання: що, взагалі, для мене щастя? Як,це- бути щасливою? Весь час або інколи? Інколи- це коли? Що для цього повинно відбуватися або бути присутнім? Коли останній раз я відчувала себе щасливою? Та ін.

Також, зверну Вашу увагу  на :
"чогось таки досягла, але не того, що хотіла"- це обезцінювання певного періоду життя(10 років), всих тих зусиль, які були витрачені, часу , для досягнення результату. Тому,й не дивно, що:
"я настільки втомилася, що вже не хочу докладати зусиль".
Якщо не отримувати " хоч мінімально " задоволення " від того, що робиш, до чого прагнеш, настає нормальна реакція організму- не бажання щось робити, бо не має позитивної підтримки, а примусово- вольові сили скінчились( чарівний "пендель" вже не працює).
Тому,повертаємося до п.1. й працюємо з відчуттям щастя й задоволення+ вдячність собі.
Й на останок: іноді, щоб почути себе, треба зупинитися. Не треба нічого робити й приймати рішення. Треба дати собі можливість просто жити, пливти за течією стільки,  скільки  треба. Якщо від такої думки стає тривожно,  обмежити собі час ( 1 місяць або 1 рік). Ну, й звісно,  як варіант - звернутися на консультацію. Бо, в мене таке враження,  що Ви плутаєте причину та наслідки.

Валентина Жемчужникова · Answer

Интересно, какие переживания и потребности стояли за желанием сделать успешную карьеру?
Часто желания нам кажутся очевидными, но на самом деле под ними скрывается что-то совсем другое.

[quote]я роками жила з відчуттям внутрішнього дискомфорту, бо не прислухалася до себе. Мені не подобалося, що відбувається в моєму житті. Та я вважала (не знаю чи це сама так думала, чи це був вплив оточення), що іноді треба перетерпіти, докласти зусиль, щоб отримати бажане. [/quote]
Изменилось ли в этих ваших ощущениях и убеждениях что-то?
Потому что если нет и все так и по прежнему и обстоит, то сложно будет строить гармоничные и счастливые отношения. 
Чтобы их построить с кем-то, нужно вначале построить их с самой собой - научиться бережно относиться к себе и заботиться о себе, уметь говорить "нет" и выбирать себя, замечать разницу между готовностью принять и тем, когда вы наступаете на себя и делаете через "не хочу", чтобы угодить или не потерять отношения. Что нужно терпеть и всегда ли нужно, чтобы что-то получить?

В целом, это запрос на терапию

Валентина Жемчужникова · Answer

Чьей похвалы и признания вам хотелось получить?
Как в вашей семье относились к вашей работе?
Как в целом в семье относились к карьере и деньгам?

Вы пишите, что у семьи были финансовые трудности.
Какого рода эти трудности были?
В каком возрасте вы пошли работать, чтобы решить эти проблемы?
Работали ли ваши отец, мама?
Нравилась ли вам ваша работа?
Если нет, то чем хотели бы заниматься?

Плыть по течению, если честно, вряд ли поможет разобраться в себе. Лучший вариант был бы психотерапия, чтобы найти себя и свои желания

Валерия Шепитько · Answer

Аделіно, добрий день!

У вашому листі не бачу питання, що саме ви хочете запитати у психолога.
Адже сформоване питання вже дає частину відповіді. Я відчуваю ваш сум і зневіру. Виходячи з цих двох речей, я можу припустити що ви знаходитись у стані коли не знаєте чого хочете і ні на що не має сил. Це може бути ознакою депресії. Тому не зайвим буде звернутися до невропатолога або психіатра для діагностики. Підтримати себе можна в індивідуальній роботі з психологом або у психологічній групі, наприклад з арттерапії. Спробуйте знайти щось що змогло б вас надихнути та почало повертати до життя.

Ирина Миколенко · Answer

Доброе Утро!

"Так от, за 10 років, що я побачила. Чи досягла я певних вершин? Ну, якщо врахувати, що починала я своє сходження з касира в маркеті, а зараз працюю на адекватній, але незначній посаді у великій компанії, то чогось таки досягла, але не того, що хотіла."

Может не совсем своим путем пошли изначально?
Вы там писали - что вам нужно было перекрыть финансовые потребности семьи - то есть деньги на первом месте были - а сама работа не особо нравилась да?
А чего б вы хотели достичь?

" Але з іншого боку думаю: а раптом я розчаруюся так само як і у своїх кар'єрних прагненнях? Чи дійсно те про, що ти мріяв перед сном було істинно твоїм бажанням?" 
- то есть из за разочарования в карьере - у вас уже сомнения возникают - а правильно ли вообще делаете выбор? 
А слышите ли вы себя? А слышите ли истинные свои желания? 
(Глубокие - а не сиюминутные... или кемто навеянные обществом стереотипами и т д).

Вам ваша работа для чего нужна?
- для финансового благополучия 
- или для самореализации как личности
- или для статуса перед обществом и самим собой
- для удовольствия и кайфа от работы - получения эмоций
это все разные мотивы - иногда они соединяются в одну работу - но чаще всего людям чегото не хватает.

Оксана Селезнева · Answer

"Мені реально б хотілося певний час взагалі не працювати. Та на даний момент часу не можу собі дозволити таку розкіш."
Якщо це реакція на :
"Не треба нічого робити й приймати рішення",
я мала на увазі- залишатися на тому робочому місці , де Ви є зараз,  виконувати свою звичайну роботу, нікуди не бігти та нічого не намагатися досягти. Звичайна рутина. 
Але, Ви сприйняли це, як пораду взагалі не працювати. Й в мене виникла думка про Вашу велику втому, " вигорання ". Можливо,  всі ці 10 років Ви йшли на максимальних для себе обертах, тому й відчуваєте виснаження. 
Краще, що можливо зробити для себе в цій ситуації- максимально ( наскільки це можливо) дати відпочинок голові й тілу, не вимагати від себе досягнень, доки не відчуєте сили для цього.
 "Пливіть за течією " , це дасть змогу змістити фокус уваги та вивільнити ресурс для того, щоб розібратися в собі. 
На мою думку,  це нормально,  змінювати цілі протягом життя. 10 років тому вона ( ціль) була одна, зараз може бути інша. Ви пройшли певний шлях,  стали дорослішою, змінилися, тому й прагнення Ваші змінюються. Зараз важливо знайти вектор прикладання своїх зусиль на наступний відрізок часу, а не розбиратися з тим, що вже відбулося. Яка цінність від того знання: ваше то було бажання будувати кар'єру чи не Ваше? Якщо, не Ваше, то що?
 В спокійному, ресурсному стані краще себе чути. Відредаговано автором 22-11-2024 10:48:58

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

Як усвідомити власні бажання та стати щасливою (хоч мінімально)

Ответы психологов