Здається що я відкладаю свої бажання в довгий ящик, в той час коли інші живуть своє життя

Добрий день. Чудово, що Ви не зупинилися на думці «ну перенесли зустріч і перенесли», а прислухалися до себе глибше. З того, що Ви пишете, мені здається, що ця ситуація просто торкнулася чогось важливого всередині Вас.
І Ви вже самі це помітили: справа не стільки в подрузі чи змінених планах, скільки в роздумах про власне життя, свої бажання, про те, на що Ви наважуєтеся, а що відкладаєте.
Це дуже цінний момент. Іноді неприємне відчуття приходить не для того, щоб засмутити нас, а щоб звернути нашу увагу на щось важливе.
Можливо, зараз варто замислитися над кількома питаннями. Чого Ви хочете саме для себе, якщо не орієнтуватися на пропозиції інших людей? Які бажання Ви давно відкладаєте? Що Вас зупиняє - страх помилитися, страх осуду, невпевненість чи звичка чекати слушного моменту?
І ще одне важливе питання: як часто Ви самі стаєте авторкою своїх планів, а не лише учасницею чужих? Іноді внутрішня незадоволеність з'являється саме тоді, коли ми занадто довго живемо за принципом «погодитися», замість того щоб частіше запитувати себе: «А чого хочу я?»
Мені здається, саме в цьому напрямку зараз може бути багато цікавих і важливих відкриттів про себе.

Тут очень интересный момент для изучения - правда ли вы не живете свою жизнь или скорее обидно, что не выбирают вас, а могут отказаться от встречи ради других людей, каких-то планов.
Когда вам предлагают куда-то пойти/поехать/что-то сделать, вы соглашаетесь из каких соображений, чувств?
Какие у вас есть желания, интересы?
Нужна ли вам компания, чтобы пойти/поехать куда хочется или вы можете это сделать самостоятельно, если есть желание?

Вітаю!

Здається що я відкладаю свої бажання в довгий ящик, в той час коли інші живуть своє життя

Ось це Ви помітили і, здається, намагаєтесь розібратись, чи справді так?
Припустимо, що відкладаєте. Тоді питання - ЧОМУ? І НАВІЩО? Причому друге не менш. а, може, й більш важливе, аніж перше.
От коли я ці питання навів, які перші відповіді промайнули в голові?

я не роблю те що я хочу, або не насмілююсь на це

Щоби не робити, не включатись енергією у реалізацію бажань мають бути пояснення. А передусім має бути контакт із власним внутрішнім світом, принаймні з власними бажаннями. Тож які вони - Ваші бажання? Чого стосуються?

останнім часом я бачу що у людей я далеко не на першому місці

Тобто у Вас зібралось чимало прикладів, коли інші люди обирають на перше місце для себе когось, а не Вас. Я правильно зрозумів?
Можливо, причина в тому, що інші обрають когось із сім'ї, наприклад, дружина обирає дітину/чоловіка/маму. Такого не помічали? Це про ступінь близькості. Звісно, на завжди за принципом родства, але ж...
Також, доречно звернути увагу на те, кого обираєте Ви? Кого занесли, так би мовити, в перше коло?

виходить що я реалізовую чужі бажання

Цікавий і важливий водночас аспект - яке пояснення ставити у пріоритет не власні бажання? Чого тут більше - нехтування чи не знання власних бажань, або опасіння відмовити через ймовірну загрозу погіршення стосунків, або намагання в такий спосіб подолати відчуття самотності чи нудьги?