Я хочу умереть

Вітаю!
Мені шкода, що Ви опинились в такій ситуації. Тягар соціального осуду Вашко нести самому. Чи є поруч з Вами людина, якій Ви довіряєте і можете про це поговорити, яка Вас вислухає та підтримає?
Чи знають Ваші батьки про Ваше самоушкодження? Чи намагались Ви поговорити з ними про Ваші переживання?
Емоційний біль (внутрішній), який Ви відчуваєте настільки великий, що Ви намагаєтесь його "випустити" з себе за допомогою самоушкодження (фізичного болю), але, нажаль, це не допоможе. Це не "загоїть" Ваші рани.
Якщо є можливість раджу звернутись до спеціаліста (потрібна згода батьків).
Якщо такої можливості не має, то можливо у Вас є якесь хоббі або захоплення? Спробуйте сконцентрувати свою увагу в якомусь одному напрямку і вільний час приділяти йому. Спробуйте перевести Ваш фокус уваги на те, що приносить Вам задоволення та надає ресурс.
Обнімаю Вас і сподіваюся, що поруч є людина, яка Вас вислухає та підтримає.

Вітаю!
Мені дуже шкода, що зараз Вам доводиться переживати стільки болю. Те, що Ви описуєте, справді може здаватися нестерпним, особливо коли до переживань додаються чутки, нерозуміння та відчуття, що Ви залишилися наодинці.

Те, що зараз Вам хочеться померти, не означає, що Ви насправді хочете припинити жити. Дуже часто це означає, що Ви більше не можете витримувати той біль, який накопичився.

Ви написали, що з 8 років завдаєте собі ушкоджень. Це говорить про те, що Вам уже дуже давно доводиться справлятися з важкими переживаннями самотужки. Але з цим не потрібно залишатися наодинці.

Якщо Ви відчуваєте, що можете заподіяти собі шкоду найближчим часом, будь ласка, не залишайтеся наодинці. Ви можете писати безкоштовна сюди на сайт "У Психолога" І Ввам будуть відповідати фахівці Ви можете токож зателефонувати до екстреної медичної допомоги. І ще в Україні діє безкоштовна цілодобова кризова лінія Lifeline Ukraine — 7333, де надають підтримку людям, які переживають суїцидальні думки.

Я рада, що Ви написали сюди. Це означає, що, попри весь відчай, у Вас є частина, яка прагне допомоги. Будь ласка, дайте можливість іншим побути поруч із Вами зараз в Вашому болісному стані. Ви заслуговуєте на підтримку, і Вам не потрібно проходити через це наодинці.

Доброе утро!

Я с 8 лет занимаюсь самоповреджениям иза учебы

Вы написали о том, что были проблемы с учебой, из-за чего проявились самоповреждения. Правильно? А что не так с учебой? Какие трудности возникали?
С 8 лет - это значит 4 года назад. Уточните, пжл, с того времени что-то изменилось?
Есть ли предметы, которые Вам нравятся?

...

родителей и т.д

Какими Вы их видите? Их есть за что уважать? Ценить?
Какого отношения к себе Вы бы хотели от родителей?

Сейчас за меня роспустили слухи что я ворую поды, деньги и т.д и это по всему городу.

Наверное, этим занимаются одноклассники. А слухи, естественно, ранят Ваше самолюбие. Но если слухи ничем не подтверждены, тогда это вранье. Стоит ли в таком случае реагировать на них столь остро. Понимаю, обычная логика в данном случае приносит мало пользы, но все же...

Думаю, что не все одноклассники/ровесники относятся к Вам враждебно. Может быть, есть девочка или мальчик, с которыми у Вас сложились добрые дружеские или хотя бы приятельские отношения? О чем вы говорите, когда проводите время вместе?

И соглашусь с коллегой, переживать те чувства и мысли, о которых Вы пишете, крайне тяжело, особенно, если это происходит в одиночестве. Поэтому Вы правильно поступили, обратившись на форум психологов. Это шаг, надеюсь, приведет в дальнейшем к другим шагам и усилиям, которые изменят Ваше состояние к лучшему.

Подумайте и взвесьте, к кому из взрослых стоит непосредственно обратиться за поддержкой - папе или маме? кому-то из родных и близких? школьному психологу? в социальную службу? специалисту в медучреждении?

Edited by author 01.07.2026 07:18