привіт 🙋🏽♀️
я вже з пів року зустрічаюся з хлопчиною. це перший мій досвід таких довгих стосунків - колишні були максимум місяць і я розлучалася.
він мені справді подобається, я б навіть сказала, що закохана у нього, бо не розлучилася після першої серйозної сварки, як зазвичай робила. але є але…
ми з тих, що якщо щось було боляче або не сподобалося - зразу кажемо одне одному, і стараємось покращитися у майбутньому. він відкритий до серйозних розмов - і я відкрита. я частіше маю кмоційні гойдалки: то я рада його чути чи бачити повідмолення від нього (у нас на відстані стосунки, бачимося лиш по вихідним), то мене його звичні вирази дратують і я ображаюся на нього. ображаюся я останнім часом дуже багато і часто - мене ранить майже кожна друга ситуація.
і ось він тепер почав теж писати прям про дрібниці які не подобаються, наприклад як «ти не хочеш у відповідь тоже шось питати, а не тільки я задаюа питання?», хоча це був один раз, який я можу згадати зараз, коли я так себе вела. ввечері перед тим я була у нього, у мене був депресивний епізод, я весь вечір проплакала біля нього. я розказала йому також мюсвій найбільший страх і травму - минулу анорексію і рхп, яке раз в рік стріляє знову. я хотіла, щоб він почув мене, а він натомість не прийняв це настілтки серйозно і глибоко, наскільки я закладала це у слова. я до сих пір шкодую, що сказала йому про це - і він це знає. але знову д таки, коли я казала: «у мене відчуття, ніби ти не почув те, що я тобі справді говорила». а він мені натомість вже вкотре казав «я ціную, що ти мені відкрилась»….
не знаю, отакі от моменти мене дивують. бо стосунки у нас спокійні, видно, що ми двоє один в одного закохані. і ж відкриті до обговорень, але якесь відчуття неспокою і образи витає у повітрі.
ше є багато але у нас, які різняться, таких як: питання фемінізму, дитина у майбутньому ( він хоче, я ніколи не хотіла; він вважає, шо моя думка зміниться - а зараз я просто ще юна), частота переписування тощо
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
Вітаю. Знаєш, у нашому світі, де так багато нав’язаних цінностей гроші, статус, успіх, близькі стосунки все одно залишаються однією з базових потреб людини. Ми так влаштовані: людський зв’язок допомагає нам переживати стрес, отримувати підтримку й почуватися в безпеці.
Але життя, на жаль, не видає інструкцію, як правильно будувати стосунки. Тому сумніви й невпевненість цілком закономірні.
Головне, як ти почуваєшся поруч із ним, чи відчуваєш себе коханою, почутою, важливою? Чи можеш бути собою і говорити про складне, залишаючись у контакті?
Ти згадуєш про РХП. Тут варто дослідити, що стоїть за твоєю підвищеною чутливістю? Адже стосунки з іншими багато в чому відображають наші стосунки із собою.
Тому індивідуальна робота могла б допомогти краще зрозуміти себе, свої потреби, страхи й те, як формується твоя близькість з іншою людиною.
Власне, тут хіба розвертати основне питання до Вас - наскільки для Вас щось не так у стосунках??
Ви з хлопцем, розмовляєте одне з одним про почуття і думки, ніби відверто кажете про свої незадоволення чи хвилювання, і це чудово, але навіть такі розмови і відкрита позиція не забезпечує від сварок чи недорозумінь. Це нормально, адже ні він, ні Ви не можете думати і відчувати так само як партнер. І кількість ресурсу може бути різна.
Тому питання не в наявності складнощів як таких, а в тому як Ви на них реагуєте? Що хочете з ними робити? Чи влаштовує Вас що вони є чи це нестерпно? Бо з Вашого повідомлення, ніби і не дуже окей все, але і що саме Ви хочете виправити чи покращити не зрозуміло до кінця.
Те відчуття образи і не спокою, що Ви відчуваєте, як давно воно? Чи ці почуття викликані ситуаціями і почуттями через самі стосунки чи можливо це більше Ваші власні переживання? ( переживання, які викликані власними внутрішніми труднощами і виливаються на зовнішні речі).
І попри все, це дуже важко почуватись не почутою, не мати до себе серйозної уваги, до тих переживань якими ділитесь. Особливо враховуючи, що РХП взагалі дуже інтимна і не проста тема. Можна дивитись тут, а чого в реакції партнера Вам не вистачило?? Що мало б бути і чи могли б ви йому про це сказати? Що викликає сумнів і не довіру в його ставленні до Ваших слів?? Як Ви бачите реакцію, при якій точно знали б, що Вас чують??
Как именно парень отреагировал на ваши слова про РПП и анорексию?
Что конкретно вы сказали?
Как поняли, что МЧ не принял всерьез проблему, как вам бы хотелось?
В целом, какую реакцию вы бы от него хотели получить?
Вы пишите, что раз в год проблема с РПП выстреливает. Это как?
Работали ли вы с психотерапевтом над этой проблемой?
В целом у вас запрос на работу индивидуальную, потому что интересно, как вы строите отношения, как себя чувствуете в них.
Интересная тема про все обсуждаем. Тут важно соблюдать баланс, когда есть возможность обсудить проблемы и решить их, и когда на голову партнера вываливаются все переживания, мысли и из партнера делается терапевт. Вроде как честно поделился, стало легче, а теперь другому с этим тоже что-то делать надо.
Вы пишите, что последнее время задевает каждая вторая ситуация.
А как давно? И что последнее время происходит?
Доброго вечора!
Насправді, те, що ви з хлопцем "...з тих, що якщо щось було боляче або не сподобалося - зразу кажемо одне одному, і стараємось покращитися у майбутньому. він відкритий до серйозних розмов - і я відкрита" - це неоцінимо в стосунках!
Адже, ідеальних стосунків не буває. А є ті стосунки, над якими або не працюють, або працюють, тим паче, двоє. Що дуже рідко буває.
Окрім того, є певні закони стосунків, які завжди діють, знаємо ми про них, чи ні.
І перший закон - це закон абсолютної різниці чоловічої та жіночої природи. Тобто, чоловік НІКОЛИ не зможе відчути те, що відчуває жінка. Отже, очікувати повного розуміння від представника сильної статі - це заздалегідь наразити себе на розчарування. Чоловіки сильніші фізично у шість разів за жінку, але жінка у шість разів сильніша психо-емоційно. Тому те, що Ви "частіше маю кмоційні гойдалки: то я рада його чути чи бачити повідмолення від нього (у нас на відстані стосунки, бачимося лиш по вихідним), то мене його звичні вирази дратують і я ображаюся на нього" - це цілком закономірно.
Чоловіки налаштовані на дію, а жінка на стосунки та почуття.
Настрій жінки, в тому числі, може залежати від її гормонального фону, від ступеня втоми, від погоди та ступеня внутрішнього психо-емоційного ресурсу.
А от те, що "ображаюся я останнім часом дуже багато і часто - мене ранить майже кожна друга ситуація" - потребує більшої уваги.
Це питання потрібно дослідити обов'язково.
Підкажіть, будь ласка, Ви ображається на якісь абсолютно нові ситуації, нові для Вас слова, дії? Чи схожі ситуації, слова, дії вже були, просто трохи змінилася Ваша емоційна реакція на них?
Окрім того, привертають увагу Ваші слова про попередні стосунки. "...колишні (стосунки) були максимум місяць і я розлучалася. він мені справді подобається, я б навіть сказала, що закохана у нього, бо не розлучилася після першої серйозної сварки, як зазвичай робила". Я правильно Вас зрозуміла, ініціатори розставань в попередніх стосунках були, "зазвичай" Ви? Ви розлучалися, бо дуже сильно ображатися за щось на тих хлопців?
↩ Реакція на відповідь № 391780 для Алла Григорівна Веленко
вітаю, пані Алло. дякую за відповідь :)
щодо Вашого питання про те, чи я ображаюся на ситуації, які вже траплялися - так. це говорити на повишеному тоні, спізнюватися на зустрічі чи раптово змінювати плани у останню хвилину - ці три ситуації дратують мене найбільше, на даний момент.
щодо питання «чи зазвичай була ініціаторкою розлучень я?» - так. у всіх своїх стосунках я була перша, хто піднімав тему розлучень. і найчастіше то було від сильної образи
Дякую Вам за відверті відповіді.
Отже, Ваші образи мають реальну причину "говорити на повишеному тоні, спізнюватися на зустрічі чи раптово змінювати плани у останню хвилину"
Ваш хлопець завжди підвищує голос під час спілкування, чи це буває.лишетв якісь окремі моменти? Якщо так, то які?
Коли він спізнювався на зустрічі, він попереджав Вас про це?
А якщо в останній момент змінював плани, якось пояснював свої дії? І як в таких ситуаціях реагували Ви? І ще. Ви пишете "найчастіше то було від сильної образи"
Підкажіть, будь ласка, на скільки гостро Ви реагували в дитинстві на ситуації з батьками? Чи почували себе з ними знеціненою та непотрібною? РХП так просто не з'являються, і, як правило, їх "коріння" іде з дитинства. Чим більше глибоких, латентних, непрожитих образ, тим сильнішою може бути проблема РХП, і тим більш болючіше ми можемо реагувати навіть на найменшу дрібницю в стосунках. Адже, непрожиті травми дуже сильно тригерять в любих стосунках.
↩ Реакція на відповідь № 391783 для Алла Григорівна Веленко
ні, тільки в деяких випадках: він підвищує голос, коли втомлений або, наприклад, роздратований чимось.
якщо плани раптово змінюються, він про це говорить, але от буквально в останню-останню секунду. за спізнення частіше ні. то вже радше я йому телефоную і питаю, тоді він пояснює.
та, було таке раніше у дитинстві. багато моментів з образою. але я впевнена, що зараз з мамою все окей у мене. я довго була в психотерапії і працювала в тому числі і над цим
Дякую Вам за доповнення.
Отже, ще один закон стосунків.
Є така особливість в чоловічій природі, що жалітися, коли їм важко, вони не будуть, але...
Втома дуже часто проявляється несвідомо через роздратування та підвищення голосу. Це вони роблять не спеціально. Тому Ваш хлопець насправді, підвищує голос не на Вас. Так працює закон витіснених емоцій та почуттів - він в такі моменти сердиться на себе. При чому, чим ближча та дорожча людина, тим чоловік буде більш відвертим у вираженні своєї втоми, як це не дивно. З чужою дівчиною він не стане так відкриватися.
Наступне. Якщо я правильно Вас зрозуміла, плани у хлопця змінюються раптово. Тобто, він і сам не очікує змін. Тому, насправді, він робить все, що може: попереджає Вас тоді, як виходить у нього. В цьому житті ми далеко не все можемо контролювати. І є багато речей, які від нас не належать. А от те, що він все ж робить спробу Вас попередити - це свідчить про повагу до Вас, знову ж таки, як на мене.
А от щодо запізнень... Він запізнюється тільки до Вас, чи і в інших ситуаціях і з іншими людьми?
І ще. Те, що Ви зараз в гарних стосунках з мамою - прекрасно! І думаю, що терапія дала свої результати, оскільки Ви, попри все, намагаєтеся зберегти стосунки, але...
Терапія може мати різну глибину пропрацювання. З того, що я побачила по Вашим реакціям, на превеликий жаль, далеко не всі психо-емоційні дитячі травми пропрацьовані. Адже, це рівень підсвідомості, рівень поведінкових моделей та реакцій.
І на мою думку, Ви так гостро реагуєте навіть там, де, насправді, нічого страшного немає, саме тому, що ситуації з хлопцем виступають лише як тригери непрожитого з дитинства болю. Вже те, що Вам захотілося поділитися в депресивному стані проблемою РХП з хлопцем, говорить, що на глибинному рівні біль та образи ще залишилися. В іншому випадку, ця тема, загалом, Вам просто була б не цікава. Адже, все, що ми по справжньому трансформували в собі в дуже корисний досвід, ми якщо і згадуємо, то лише як давно побачене кіно, яке нам просто вже не цікаве.
Вітаю !
Мені здається, Ви точно не вигадуєте своїх відчуттів. Якщо всередині є неспокій, образа, відчуття, що Вас не до кінця чують, — це вже достатня причина до себе прислухатися. Але це зовсім не означає, що з Вашими стосунками обов'язково щось не так.
З того, що Ви описуєте, я бачу багато хорошого: Ви закохані, Вам важлива ця людина, Ви можете говорити про складне, обоє готові обговорювати те, що болить. Це дуже цінно.
Але близькість часто робить нас набагато вразливішими. Іноді нас починають зачіпати навіть речі, які раніше здавалися дрібницями, саме тому, що думка цієї людини стала для нас дуже важливою.
Особливо зрозуміло, чому Вам так боляче після розмови про РХП. Ви довірили йому дуже вразливу частину себе. І, можливо, Вам було потрібно не просто почути «я ціную, що ти відкрилася», а відчути: «Я бачу, наскільки тобі це боляче. Я поруч. Я хочу зрозуміти». Коли ми відкриваємо щось дуже особисте, нам іноді потрібна не відповідь, а саме відчуття, що нас по-справжньому побачили.
І це не означає, що він Вас не любить. Люди просто по-різному проявляють турботу і не завжди одразу розуміють, що саме нам потрібно.
Тому я б зараз не поспішала відповідати собі на питання «це він такий чи я надто чутлива?». Спробуйте м'якше: «Що саме я зараз відчуваю і чого мені хочеться від людини, яку я люблю?»
І ще я б не ігнорувала Ваші сумніви щодо майбутнього. Питання дітей, поглядів на стосунки, потреби у спілкуванні — це не дрібниці. Але Вам не потрібно вже зараз знати, чи це людина «на все життя». Ви лише пів року разом. Ви маєте право придивлятися, сумніватися, помилятися, змінювати свою думку і поступово пізнавати і його, і себе поруч із ним.
Можливо, зараз із Вами відбувається не щось «неправильне». Можливо, Ви просто вперше залишилися у стосунках після того моменту, коли закоханість перестає бути тільки легкою і приємною, і починається справжня близькість.
А вона іноді лякає. ❤️
Тож не поспішайте ні переконувати себе, що «все чудово», ні шукати докази, що «все погано». Просто будьте уважною до себе. Те, що Ви відчуваєте, заслуговує на увагу.
