Question

04-01-2024

Я звинувачую себе у втраті дитини. Антенатальна втрата на 26 тижні вагітності. Минуло вже близько 3 років.
Вагітність була не запланованою, я пізно стала на облік. Пройшла обстеження, які назначили і два узд. На першому узд виявилось, що в мене термін 17 тижнів і матка в тонусі. Лікарка була дуже стара, як потім виявилось їй було 90. Оглянула і сказала не сношаться. Ми бачились тоді востаннє, її через день провели на пенсію. Коли робили друге узд сказали, що маленький плід та матка в тонусі. Нової лікарки тоді ще не було, акушерка сказала, що все нормально. Пізніше почались болі, я звернулась в поліклініку. Мене перенаправили в лікарню у відділ патологій вагітності. Там у мене запитали чи плід рухається. Поьім повели на пристрій де чути серцебиття. Його не було. Те що я розцінювала як рухи дитини виявилось, плаванням мертвої дитини - так мені сказала лікарка. Вона вже почала в мені розкладатись. Мене залишили в лікарні, щоб я розродилась. Це було в часи ковіду і мої родичі дуже поривались мене відвідати (на щастя їх не пускали у відділення) та втішити словами все буде добре. В мене алергія тепер на ці слова. Я спілкувалась з психотерепавтом в лікарні і він сказав, що не з кожної квітки достигає вишня і так буває, що діти помирають і там було щось про те, що я ще молода і т.д. Коли я повернклась з лікарні мої родичі вирішили не залишати мене саму. Мама з братом на кілька тижнів переїхали до нас з чоловіком. Я не могла працювати і плакати чи робити те що потребувала. Почувала себе як у в'язниці. Пізніше я змінила роботу, переконала себе, що зі мною все гаразд. Приблизно через пів року мені зателефонувала акушерка з лікарні і запитала де моя картка і чи я зробила аборт.. Коли я сказала, що нічим не можу допомогти вона почала давити на жалість, що вона ж доьре ставилась до мене. Я кинула слухавку і заблокувала її. Пізніше пішла в ту ж поліклініку до гастроентеролога, а там поряд стають вагітні на облік. Я розридалась, мене накрило. Потім ставалось, ще декілька ситуацій де мене проривало. Почуваюсь винною, що не помітила що щось не так, і не вчасно стала на облік, що не планувала вагітність, що нервувалась на роботі, що коли помітила, що маленький животик не забила на сполох, що не зрозуміла, що щось не так. Мені досі страшно пройти те бісове обстеження і я боюсь повторення.

Питання від: nikd16; Вік: 24

подобається запитання?

Знайдіть психолога в Україні: психолог Київ, психолог Дніпро, психолог Одеса, психолог Харків, психолог Львів та інші регіони України або онлайн.

Павел Леонидович Басанский психолог Київ 04-01-2024 17:11:15

Патологічне відчуття провини. Так це називається.
З цим тільки на психотерапію до психолога.
Якщо правильно оберете спеціаліста, який буде не заспокоювати марними обіцянками, то він допоможе Вам себе вибачити і відпустити біль - бо він вже не потрібний, він виконав свою мету - яку? - теж зрозумієте на терапії.

👍 радити психолога:

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

06-01-2024 09:11:53Доповнення від автора

В мене дійсно не було можливості то все прожити одразу. Почалось все з проривів. Зараз я намагаюсь розібратись з цим всім. Я правильно зрозуміла, ви можете допомогти проппацювати цю втрату. Ваш контакт тут дійсний? Я б поспілкувалась з вами, якщо є така можливість.

Виберіть психолога для консультування з приводу утрати та горювання

06-01-2024 09:13:06Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 357912 для Тетяна Володимирівна

В mене дійcнo не булo moжливocті тo вcе npoжити oдpaзу. Пoчaлocь вcе з npopивів. Зapaз я нamaгaюcь poзібpaтиcь з циm вcіm. Я npaвильнo зpoзуmілa, ви moжете дonomoгти nponnaцювaти цю втpaту. Вaш koнтakт тут дійcний? Я б nocnілkувaлacь з вamи, яkщo є тaka moжливіcть

Тетяна Володимирівна Нагірна психолог Київ 06-01-2024 12:40:37

Доброго дня!
Мій контакт тут дійсний. Звертайтесь в telegram або viber - домовимося детальніше.

👍 радити психолога:

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Ирина Островерх
(Харків)

Катерина Вовк
(Київ)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Нiна Уенем
(Онлайн)

Схожі онлайн консультації

03-01-2024 Як відпустити?

14-12-2023 Обвиняю себя в смерти мамы

02-12-2023 Помер батько

30-11-2023 Как пережить смерть мамы, разобраться в себе

30-11-2023 Втрата близької людини

18-10-2023 Постоянно снится умершая бабушка

17-09-2023 Как справится с утратой

01-09-2023 Втрата домашнього улюбленця. Собаки

30-08-2023 Я убила любимую кошку

28-08-2023 Хотіла попередити хворобу своій киці (це моя душа) а вийшло навпаки

Accepted Answer · 2024-01-05 19:23:15

Доброго вечора!
Співчуваю вашій втраті. Почуття провини може бути нормальним етапом у проживанні горя. Проте у вас цей стан вже триває 3 роки, що може бути симтомом ускладненого горя. З посту в мене склалося враження ( я можу бути не правою), що у вас не було часу, можливості, внутрішнього дозволу оплакати свою втрату. Спочатку в присутності родичів у вас не було простору для проживання емоцій, потім ви включились в нову роботу. Наскільки ви собі зараз дозволяєте почуття печалі? Чи вона має місце тільки коли вас "прориває"?
Хочеться сказати, що ми завжди робимо найкраще з того, що дійсно могли зробити в тій ситуації. Просто коли ми вже згадуємо цю ситуацію наш мозок доповнює інформацією, досвідом які ми вже отримали після.
Сил вам!

Як перестати себе звинувачувати?