Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Ваша ситуація дійсно складна... І зараз потрібно не звинувачувати себе, а шукати вихід... Скажіть, будь ласка, у вас є можливість на деякий час разом з дітьми переїхати в інше житло, щоб трохи відсторонитися від чоловіка? Бо виходить, він робить що хоче, а Ви просто терпите його витівки і цим ще більше його розбещуєте..

Ви пишете "Сейчас говорит, что ему тяжело самому выйти из этого состояния и попросил найти ему психолога. И вроде как, готов на семейную терапию..." Як на мене - це чудовий знак. Адже далеко не кожний чоловік на стільки розвинутий, що вже готовий працювати зі спеціалістом. Окрім того, Ви для нього дуже важлива і він ставиться до Вашої думки з повагою - отже він розумна, думаюча людина... І у Вас вже склалися достатньо довірливі стосунки. А стосовно труднощів... Сім'я без труднощів в принципі не буває. Кожна родина у певний період свого життя проходить через випробування. Різниця лише у тому, що труднощі бувають різними - кожному Господь дає свої. І виграють ті, хто не "тікає", а шукає вихід і перемагає. І тоді отримує свої життєві бонуси у вигляді сімейного щастя...

Ответ отредактирован автором 17-10-2021 21:35:34

"Скорее всего проблема в моей самооценке и неуверенности", які здебільшого, формуються саме в дитинстві...

Дякую за щирість! Як на мене, Ви ще й досі несвідомо "ведете внутрішній діалог" зі своєю мамою, весь час намагаючись довести, що Ви "гарна дівчинка", яка достойна того, щоб її любили та похвалили... "меня воспитывали только мама, которую я всегда боялась разочаровать". Окрім того, почуття захищеності формується батьком. І коли він відсутній у житті дитини, починають формуватися оті самі страхи, які потім так дошкуляють у дорослому віці
"На самом деле, есть страх, что я буду не нужна, меня отодвинут и заменят"...

Доброго дня Галина! Ви пишете "Все что-то научилась это много работать и спускать деньги на развлечения и все". Ми вміємо робити те, чому навчилися опосередковано, несвідомо від батьків в дитинстві: "отец пил, мама меня не понимала никогда, я для нее всегда была не такой как нужно...жизнь с мамой была просто невыносимой, она все время кричала, ругалась на меня"... А наша психіка використовує здебільшого наш особистісний досвід та досвід наших батьків... Тому і не дивно, що Вам так важко "трансформировать всю эту боль из прошлого и создать свое хорошее будущее...". Окрім того, потрібні певні сили, щоб долати життєві негаразди та вміти правильно себе поводити... Тоді як образи, страхи, претензії ці самі сили "блокують", так само як і дитячі травми, яких у Вас, на превеликий жаль, було достатньо... У кожної людини в цьому житті є певний об'єм внутрішніх задач, з якими їй потрібно впоратися. І те, що Ви змогли знайти сили в собі не просто жити, а і шукати вихід, вже свідчить про те, що ці задачі розв'язати Вам під силу... Просто потрібна підтримка зі сторони...

Абсолютно згодна з колегою, і я Вам про це також вже писала: страхи, образи, залежності, що "сидять" на рівні установок, долаються лише через трансформацію оцих самих установок та моделей поведінки... "А може порібно потрібно кудись переїхати, змінити оточення і все зміниться?" - доводить ще раз лише те, що Ваша підсвідомість "опирається" усіляким внутрішнім змінам, бо ставиться до Вас все ще як до маленької дівчинки, яку потрібно захищатися від надмірної внутрішньої напруги... То може вже прийшов час щось змінити в собі, щоб отримати право на власну родину та власних дітей? Безкінечно тікаючи від своїх страхів, ми тільки ще більше поглиблюємо свою внутрішню проблему...

Ответ отредактирован автором 17-10-2021 11:34:58

Так, думаю, що Ви праві щодо свого припущення... Адже "непрожиті" стреси переходять на рівень психо-соматики. Тобто, починають "нагадувати" про себе через наше тіло. Так, як це відбувається, на мою думку, у Вас. І тоді потрібно за допомогою психолога "повертатися" до больової ситуації, і "проживати" її правильно. Тим паче, що зараз процес роботи з фахівцем спростився за допомогою можливості спілкувати онлайн. І ефективність консультацій від цього не залежить...

Доброго ранку! Ви пишете "Останнім часом живу у постійному страху, що в мене серйозні проблеми з серцем". Які події відбувалися на той момент (або перед тим моментом), коли почалися такі симптоми? Що могло спровокувати біль у серці? Ви пережили якийсь потужний стрес?

Доброго ранку Маріє! Ви пишете "На самом деле, есть страх, что я буду не нужна, меня отодвинут и заменят".. Кому в дитинстві Ви були непотрібною, перед ким боялися бути непоміченою та відторгнутою?

Конкретні пропозиції: потрібно дуже серйозно почати працювати з психологом щодо своєї сепарації з мамою та батьком. Тим паче, що зараз це можна ефективно робити онлайн. Бо Ваші проблеми знаходяться "всередині" Вас,всередині Вашої підсвідомості. І "закріпилися" вони там з дитинства. Тобто, саме тоді сформувалися установки та моделі поведінки, якими Ви керуєтеся на сьогоднішній день. Бо маленька дитина дуже залежна від дорослих і сама не може вижити у цьому світі. Тому вона слухається своїх батьків, щоб вони про неї турбувалися та її захищали. І по факту, у Вас відбулося" застрягання" на дитячому сприйнятті себе та оточення. Тому без повної внутрішньої трансформації, "відірватися" психологічно від батьків неможливо. Тому і не допомагають всі Ваші зовнішні зусилля...Ответ отредактирован автором 17-10-2021 11:05:43Ответ отредактирован автором 17-10-2021 11:06:13Ответ отредактирован автором 17-10-2021 11:07:08

Ответ отредактирован автором 17-10-2021 11:08:32

Так, думаю, що Ви знаходитеся у такому собі "замкнутому колі". З одного боку, надміру "прилипли" до мами, тому не можете бути самостійною. А з іншого боку - не можете стати самостійною, бо зробили маму основним сенсом свого життя. Окрім того, як на мене, сталася така собі "підміна сімейних ролей", коли мама зайняла для Вас позицію керуючого чоловіка... Які у Вас стосунки з Вашим батьком?

Доброго дня! Кожна людина лише сама обирає як вона хоче жити. І ідея, що можна силоміць когось змінити - абсолютно хибна. Єдиний шлях, щоб можна було якось вплинути на кохану людину - це побудова стосунків, які тримаються не на сексі, а на душевній єдності. Але для цього потрібно, щоб, як мінімум у Вас самої, були якісь життєві цілі та цінності, що виходять за межі побутових та психо-фізіологічних проблем..На чому базуються Ваші стосунки?

Доброго дня! Ви пишете "Такое ощущение, что я так и осталась маленький девочкой, только школа сменилась на работу.". І по факту, Ви абсолютно праві - Ви так і залишилися внутрішньо маленькою дівчинкою. Тобто, так і не пройшли до цих пір етап психо-емоційної сепарації від мами. "Говорят, мол поминяйся сам и мир вокруг тебя изменится, но как бы я не старалась, моё окружение не даёт мне поменяться....". А Ви намагалися роз'їхатися з мамою, жити окремо від неї?

Удачі Вам!

Тогда Вы на правильном пути! Осталось только трнсформировать внутренние установки, раскрыть женские каества и выстроить правильное мировоззрение...