Здравствуйте. История, которую вы рассказали немного спутанная. Надеюсь, я правильно поняла ваш запрос к специалистам.
рискну прокомментировать.
Процитирую эти два предложения. «Она сидела у меня на коленях и чувства у меня только усилились.»; а также..
« Мы ссорились из за моей абьюзивности и много раз расставались по моей инициативе. Я был очень грубым к ней»; . Что изменилось у вас с момента вашего расставания, поняли ли вы почему все было так с ней, почему вы не очень хорошо расстались? Не может ли это у вас быть просто страсть и притяжение к человеку, который не находится рядом, и связь с которым предсказуема? И благодаря этому у вас к ней есть сильное притяжение, как к чему-то недостижимому?

Здравствуйте. Проблема нерешительности может иметь разные причины. Это либо негативный опыт, либо сомнения в связи с самооценкой и тд. Скажите, было ли у вас такое, что когда вы проявляли инициативу - кто-то из друзей или близких критиковал бы ваш выбор или сомневался в нем? Возможно, в детстве вам говорили "ты хочешь не это а вот это"? когда вы выражали недовольство? Было бы очень здорово, если бы вы поработали с психотерапевтом, чтобы найти именно ваши причины этих тревог и побороть их. Также вы можете попробовать сами задавать себе наводящие вопросы, чего вы именно боитесь? Ошибиться? А если вы даже "ошибетесь" - будет ли это на самом деле плохо?

Вітаю! В тому, щоб піклуватися про кохану людину немає чогось поганого. Але все ж таки ви прийшли сюди запитувати про це - тому я задам зустрічне питання :). Ви пишете "якщо є повага, гарні слова, увага, але нема оплати за ресторан" ви сприймете як байдужість. А якщо є оплата за ресторан, але уваги, поваги і добрих слів немає, припустимо, - ви розціните це як прояв турботи і почуттів? )
Взагалі я можу погодитись з колегою вище - вочевидь для вас саме така матеріальна турбота є одним з головних чинників у відносинах і це не є погано, якщо це задовольняє обидві сторони. У кожного з нас є якийсь такий набір з бажаних якостей, які ми хотіли б бачити у партнера. Якщо певна модель відносин не спричиняє дискомфорту вам і іншій людині - чому тоді прив'язуватись до менталітету тієї чи іншої країни)

Вітаю! Шкода, що це сталося з вами і що ви маєте такі наслідки. Насправді, ковід може викликати ще довгий час ряд неприємних симптомів, в тому числі тривожні чи апатичні стани. Скажіть, чи є у вас можливість звернутися до психотерапевта, щоб зрозуміти краще як ви самі змогли б змінити своє життя щоб скоріше досягти повного відновлення? Знайти свій ритм відновленя, та зменшити шкоду, емоційну і фізичну, за можливістю. Чи не берете ви на себе зараз всю ту ж працю, в тому обсязі, доречі? Ви відчуваєте втому і біль - завжди, чи є якісь ситуації коли вам краще?

Вітаю. Співчуваю, що вам так важко зараз. Якщо це і правда клінічна депресія, яку ви підозрюєте - чи є у вас можливість звернутися до лікаря (психіатра або невролога), щоб ви отримали фармакологічне лікування? До того ж було б ідеально ще пройти консультацію у психотерапевта чи клінічного психолога, щоб пошукати ваші тригери, причини цього стану і варіанти виходу? Я бачу, що ви вказали неповнолітній вік. Тоді додаткове питання, чи є у вас близькі, які зможуть підтримати вас і допомогти з психологічною допомогою? І ще питання - можливо ви самі могли б зараз відмітити - чи стало щось причиною такого вашого стану?

Здравствуйте. Сожалею, что вы так ощущаете себя. Как давно эмоционально стало вам сложнее? Или это состояние было всегда, сколько вы себя помните? Есть ли сейчас у вас занятие или человек, рядом с которым вам легче проживать такие моменты? Вы пишете "были у психолога - не помогло "закрывать мысленно форточку от шума" - но ведь есть вариант обратиться к неврологу либо к клиническому психотерапевту? Это помогло бы учесть ваше состояние и оказать в том числе фармакологическую поддержку при необходимости, соединяя ее с психотерапией? Психолог - это гуманитарная специальность, возможно вам стоило бы посмотреть на ваше здоровье с точки зрения также и медицины?
Неизлечимая болезнь, о которой вы упоминаете, она может в том числе влиять на вас физически, эмоционально? Давно вы знаете о ней?

Вітаю! Дуже цікаве у вас питання і дуже потрібне. Ви кажете, що боїтесь спілкуватися англійською. Це досить природньо. Але якщо рівень мови непоганий і ситуація потребує спілкування, а вам все ще ніяково - тут може бути декілька причин. Одну з них і дуже вагому, ви описали двічі. Це образи і приниження, і страх повторення чогось подібного. Також свою роль можуть грати надто високі вимоги до себе. Як щодо рідної мови у офіційних випадках? У вас не бувало такого занепокоєння? (не так зрозуміють, страшно починати бесіду, не хочеться помилитись?).. Ви пишете, що зі знайомими та друзями не відчуваєте цього хвилювання. Чи ви боїтесь саме негативної поведінки інших, і конфлікту як такого, чи зробити якусь помилку (після якої не буде жодних наслідків)? Якщо ваші страхи зосереджуються навколо промови чи акценту - чи можете ви у своїй роботі спробувати повідомляти про те, що зараз будете говорити з акцентом і перепросити? Або пожартувати першою, натякнувши що зауваження з приводу вимови ви вже чули сьогодні? В ідеалі, звичайно, раджу вам звернутися на консультацію до спеціаліста, щоб зрозуміти краще причини ваших страхів і скоріше знайти найзручніші способи вирішення цієї проблеми. Успіхів вам!

Вітаю. Звісно, коли ми живемо вимушено з кимось, навіть якщо це дуже приємні люди - це дискомфортно і позбавляє особистого простору. Але якщо конфлікти між вами і співмешканцями виключно побутові - тут є варіанти як можна трохи полегшити собі цей дискомфорт. Наприклад, можливо пошукати яку саме роль цьому всьому кожен з вас виконує найкраще. Наприклад, хтось готує краще - тоді можна "напівофіційно" за його згодою делегувати йому цю роботу, хтось краще організує спільні посиденьки - тоді передати йому цю роль, щоб зменшити претензії і конфлікти. Важливо также зрозуміти що заважає вам, щоб мати змогу це вирішити. У цій атмосфері чого бракує саме вам? Тиші? Можливості запрошувати гостей коли ви хочете? Чи ваші побутові потреби чекають кращих часів? Як би ви це сформулювали?

Вітаю. Шкода, що ви переживаєте це все. Скажіть, а якою була довіра між вами і чоловіком до цього інциденту? Чи могли ви вільно розмовляти про те, чого не вистачає вамйому? Чи це було саме його пояснення, що він вчинив так, як вчинив, так тому що у вас не було інтимних стосунків якийсь час? (Звісно, я не знаю чи він зраджував вам фізично, чи говорить правду). Саме поняття "подружня зрада" має для кожної людини власне забарвлення і болить по-своєму. Ваш чоловік готовий до того, що вам якийсь час може бути гірше ніж до того, він сам пропонує як вийти з цієї ситуації? Було б дуже непогано якщо б ви при взаємній згоді звернулися до сімейного психолога. Це допомогло б вам покращити розуміння і емоційний стан. Якщо ви відчуваєте себе погано після того, що сталося, і якщо обидва хочете відновити стосунки - важливо рухатися одночасно в цьому напрямку. Сил вам!

Здравствуйте. Соглашусь с коллегами выше, очень похоже, что вы находитесь в созависимых отношениях. Причем, судя по всему, с не очень стабильным человеком, который пока что вряд-ли будет что-то менять в своей судьбе. Вы спрашиваете что делать?.. От всего сердца я бы порекомендовала вам обратиться либо к специалисту за консультацией, либо же найти группу поддержки для созависимых. Это поможет вам лучше понять ситуацию, уменьшить вред себе, и лучше разбираться в том как поступать, как реагировать на манипуляции, и тд. Если я могу виртуально дать совет - то вот он.
На самом деле, я сочувствую что вы оказались в такой ситуации. Созависимость коварна тем, что человек становится заложником ситуации, начинает терять себя, вредить себе.. Скажите, у вас были отношения другие, без таких эмоциональных качелей и драм? Какими были отношения в вашей семье, в детстве? У вас есть близкие люди, которые могут вас поддержать в трудную минуту?

Вітаю. Дуже співчуваю, що ви переживаєте це все. Ви питаєте як вам вчинити, радикально чи помірковано.. Коли людина переживає зневагу і образи - важко бути раціональним і сповненим сил та рішучості. Самооцінка і світогляд дуже змінюються під впливом постійних сварок. Є вирогідність що ваша картина майбутнього може бути спотворена цими нещасливими стосунками. Не можу не погодитись з колегою, яка рекомендувала вище вам звернутися за консультацією до спеціаліста, щоб по-перше отримати підтримку, по-друге - розплутати цей клубок, зрозуміти власні бажання і переваги, і по-третє щоб прийняти це рішення зважено, щоб потім страхи та негативний досвід не мали відчутного впливу, яким би не було ваше рішення. Як давно ваш чоловік так ставиться до вас? Чи є у вас близькі люди, які можуть підтримати і зрозуміти?

Вітаю. Добре, що ви визнаєте те, що постійно говорите неправду, це вже краще ніж несвідомі дії. Але по-перше, для того, щоб позбавлятися якоїсь моделі поведінки, або звички - нам треба мати вагомий стимул, якийсь остаточний привід це зробити. Або щоб негативні наслідки від наших дій або бездіяльності - були набагато більшими за позитивні. Оскільки ви замислились після втрати зв'язку з дорогою вам людиною, то чи є у вас такий стимул на майбутнє? Тому що втрата вже сталася, а що вас мотивує змінювати це в подальшому? Ви робили так все життя, якщо переконані що правду ніхто не сприйме? У брехні ж були суб'єктивні плюси, вірно? (я не рекламую брехню як стиль життя, якщо шо))
І по-друге, постійна неправда, і переконання що люди не зможуть сприймати вашу особистість без неї - це на мою думку, свідчить про щось більш глобальне у вашому психологічному стані. Наприклад, це може бути самооцінка, або наслідок травм, негативний досвід, тощо. Тому було б непогано почати з причини, а не з наслідку. Чи ви зможете довіряти спеціалісту? Чи є взагалі хоч хтось теоретично з ким ви могли бути собою?

Вітаю. Теж схиляюся, що причини такого вашого самопочуття - скоріше за все походять з минулого. Ви описуєте стан, з якого помітно що у вас нестабільна самооцінка, і скоріш за все причини цього - у вашому минулому. Було б чудово, якщо б ви знайшли можливість і звернулися до спеціаліста, щоб краще вивчити себе і позбутися цих проблем з самосприйняттям. Також поміркуйте, чи були у вас в дитинстві чи після, випадки коли ваша думка або дія - знецінювались? Ви пишете, що це відчуття з'являється у вас після спілкування.. Можливо хтось з близьких людей робив вам болісні зауваження, критикував, або наприклад розповсюджував плітки? Або ви були свідком знецінення або нехтування по відношення до іншої близької вам людини?

Вітаю. Ви втратили відчуття близькості по відношенню до оточення, і що раніше ваше ставлення було іншим. Можливо, як ви самі написали - ви пережили розлуку і зараз підсвідомо уникаєте прив'язанності. Але можливо, у вашому оточенні просто немає зараз таких людей, які були б вам необхідні. І таких причин може бути багато. Ви відчуваєте що ця зміна інтересу до людей якось негативно на вас вплинула? Вас турбують ці зміни?

Вітаю. На мою думку, пояснити щось можна вдало, коли інша людина хоче цих пояснень, хоче вирішення тієї чи іншої проблеми. Звичайно, негативні емоції близької людини можуть турбувати, засмучувати і вимагати якихось дій.. Але ж це дивно змушувати близьку людину грати тільки одного персонажа у якого один і той же настрій, просто тому що так зручніше? Можливо, як написали колеги вище, ваш партнер не розуміє що робити з проявами емоцій, і просто не знає як себе поводити.
Якими були ваші відносини на самому початку? Ви могли проявляти щось окрім радості? Коли виникають якісь життєві складнощі - він реагує на це, вирішує якісь проблеми? Ця тема - єдина конфліктна для вас з ним зараз?