Інститут післядипломної освіти
спеціальність - клінічна психологія (магістр)
(перша освіта - Національний лінгвістичний університет
спеціальність - викладач зарубіжної літератури та літературознавства)
Курси підвищення кваліфікації
Академія сучасної психології:
"Курс практичної психології"
"Курс когнітивно-поведінкової психотерапії"
"Психоаналіз. Основи"
Досвід психологічної практики
Індивідуальна практика - близько 3 років
а також маю досвід волонтерства на лінії довіри в міжнародовому антикризовому центрі (Crisis Intervention & Suicide Prevention) - 2.5 р
Працюю з запитами спеціалізація, зона професійних інтересів
✔️ супервізія для колегЗапити, з якими я працюю:
- досвід насильства
- тривога, невизначеність, депресивні стани
- самореалізація, розуміння та прийняття себе
- пост-травматичні розлади
- складнощі у відносинах
- проблеми у стосунках, насильство
- депресивні, тривожні стани
- особистісні кризи, втрата сенсу життя
- питання сексуальності (ставлюся етично до питань орієнтації, девіацій та інших форм самовираження)
- залежність та співзалежність у відносинах
- підтримка у важких життєвих ситуаціях
- розлади особистості (підтримуюча психотерапія, або напрямок до іншого фахівця).
Проявляю терпимість, тактовність. Намагаюся дивитись на речі з різних кутів зору, якщо це необхідно. Чим більше навколо вільних, сильних і гармонійних людей - тим дивовижнішим стане наш світ.
Моє життєвє кредо можна описати словами Ж.П. Сартра "Важливо не те, що зробили з мене, а те, що я сам зробив із того, що зробили з мене"
ОНЛАЙН КОНСУЛЬТАЦІЇ telegram, Viber, zoom, skype. Наразі консультую переважно онлайн.
Працюю з проблемами, пов'язаними з самооцінкою, страхами, самовизначенням, кризовими та межовими станами, депресією та тривогою. Намагаюся не прив'язуватися до "діагнозу", зрозуміти людину, її запит, підтримати та "бути поруч". Пишіть – виберемо зручний час.
Чому користувачі не можуть залишати відгуки про психологів? Чому не можна дати можливість запитувати на сайті оцінювати відповіді?
Людина, яка звертається за психологічною допомогою, так само як і будь-який нефахівець у принципі, не завжди може об'єктивно оцінити користь від тих чи інших рекомендацій психолога. Іноді найбільш слушна порада, наприклад, переглянути свої способи реагування в конфлікті, що повторюється, а найприємніша для клієнта - запевнення в тому, що він у всьому абсолютно правий і змінитися повинні оточуючі люди.
Іноді саме ті відповіді, які «зачіпають» клієнта, викликаючи почуття роздратування та агресії, якраз і є «правильнішими».
Хороші рекомендації не завжди приносять полегшення одразу.
Тому майстерність психолога може найточніше оцінити інший фахівець.
Здравствуйте. Сожалею, что вы пережили такой неприятный опыт. Да, вы наверняка заслуживаете хороших и гармоничных отношений, в которых будет взаимопонимание и забота . ;)
Здравствуйте. Вы описали очень тяжелую ситуацию.. Давно вы в таких, вероятно, токсичных и созависимых отношениях? Сразу ли ваша связь стала такой? Позволю себе небольшую иронию. После всего что вы описали - вы задали единственный вопрос "кто из нас нарцис?" Это точно тот самый вопрос, ответ на который даст вам подсказку где выход? Ищете ли вы этот выход?
Вітаю. Дуже дякую вашому чоловіку за його вклад, який він робить для нас всіх. І вам теж дякую, що піклуєтесь про нього, це дуже важливо.
Повертаючись до вашого питання - погоджуюсь з колегами які писали вище про самоконтроль і щирість. Якщо вас справді лякають і бентежать подробиці, які він розповідає - можна зізнатись в цьому, але підкреслити що вам хочеться підтримати його. З вашого посту можна зрозуміти що він виснажився, і втомився. В такому випадку багато хто вдається або до сарказму або до песимізму, думок що це кінець і тд. Будьте поруч, обов'язково навчиться триматись саме ви, тому що морально іноді вам доведеться бути йому опорою. Якщо його охоплють втома, страх - то можуть допомогти гумор (навіть чорний), жарти, по ситуації можна поділитися якимись побутовими справами щоб відволікти трохи, або попросити його згадати щось кумедне, недолуге з його теперішнього побуту. Якщо ж це не страх, а наслідки бойових зіткнень, або важкий стрес - тут можуть знадобитися прості повторювання "я з тобою", "я поряд", "я тебе кохаю, і дуже хочу обійняти" і тд. (важливо щоб це були щирі слова). Доречі, чи він сам жартує іноді? Буває в позитивному настрої? Якщо так - що саме він тоді розповідає, або про що думає, коли йому легше? І майте на увазі, що у військових часто виникають емоційні гойдалки - це наслідок постійного стресу і втоми, це потім мине, але саме тому щоб ви вміли спочатку заспокоїти себе, щоб потім заспокоїти його. Сил вам. І ще раз дякую!
Здравствуйте. К сожалению, из вашего поста непонятно что именно у вас происходит... Действительно ли вы провоцируете конфликты с партнером и после - осознаете что виной всему были чрезменрные эмоции? Кроме вашего партнера на вашу раздражительность кто-то жаловался? Если вы раздражаетесь - то на что, как по-вашему? Есть ли у вас на это причины, которые вы можете назвать? Какие отношения у вас с партнером?
Здравствуйте.. Скажите, вы не обращались к психотерапевту или к клиническому психологу? Вы описываете в своем посте - эмоциональную нестабильность и агрессию, которая может наступать при многих диагнозах, и вероято имеет смысл пройти курс психотерапии чтобы научиться справляться с тем, что составляет для вас проблему. В этих состояних, которые вы описали - вас беспокоит то, что вы можете совершить что-либо противозаконное, или вы переживаете что препараты не подходят? С начала приема медикаментов что-то изменилось в лучшую сторону в вашем самоощущении? Вы пишете о диагнозе - но так или иначе каждая личность сложнее устроена чем просто описание диагноза. Если вы уже сделали первый шаг и обратились за рецептом - то не менее важно продолжить терапию. Форумы это здорово, но у каждого из нас есть своя история, свои системы защит, свои системы адаптации.. Почему у вас те или иные проявления и что с ними делать - это тоже вопрос для индивидуальной терапии. Именно поэтому работа со специалистом, а также подбор+коррекция препаратов это наилучший выбор. Здоровья вам!
Вітаю! А що саме, як ви думаєте, могло вплинути на цей ваш стан? Надмірна кількість думок - як давно це? Ви питаєте до кого звернутись і чи потрібні пігулки... Якщо ваш стан виключно фізіологічний, тобто все в порядку в житті і ви не пов'язуєте це з психічними переживаннями, стресом або психічними травмами - тоді, напевно, краще до невролога. Якщо ж цей стан - це симптом який можна віднести до психогенного - то раджу звернутися або до психіатра або до клінічного психолога, якщо у вас є така можливість. Одужуйте!
Здравствуйте. Прозвучу занудой - но чтоб убедиться что диагноз - именно депрессия - то лучше обратиться к специалисту непосредственно. Но если вам плохо - то, как сказали коллеги выше, даже если диагноз будет с каким-то другим названием, то это не повод не позаботиться о себе. Там где вы живете - есть возможность проконсультироваться у психиатра, невролога либо у клинического психотерапевта? Либо записаться на видеоконсультацию? Я искренне сочувствую вам, и состояние как "на грани" - явно не то, чего вы заслуживаете. Желаю вам сил и поскорее найти своего специалиста чтоб справиться с этим состоянием.
Вітаю. Теж підтримую те що сказала колега вище.. Вся інформація яка є у вас - вона від вчителів. І про поцілунки і про характер того хлопчика. По-перше хочеться одразу спитати - як самі вчителі планують соціалізовувти його, якщо він може шкодити іншим? Чи є у них план?) Я це так трохи іронізую, тому що не зовсім розумію навіщо вони розповідають такі подробиці батькам інших дітей, і чи не вплине це негативно потім на цю соціалізацію. А по-друге, торкаючись вашого основного питання - то так, найкраще це довіра - і щоб не злякати і не ставити під сумнів довіру з вашою дитиною - це проявити терплячість і цікавість, щоб при нагоді вона сама могла поділитися з вами секретами чи думками. Згадайте себе в дитинстві - які питання та яка поведінка родичів - дозволяли вам почуватися у безпеці і довіряти? Плюс - діти іноді "граються" у героїв кіно і поцілунки чи обійми можуть не мати того зафарблювання яке дорослі їм придають. Але щоб з'ясувати що сталося і не злякати - найкраще спрацює довірлива атмосфера. Доречі, ваша донька загалом як з вами спілкується? Ви можете обговорювати якісь особисті речі з нею?
Здравствуйте.. Сожалею, что вам приходится все это переживать. Чтоб не повторяться, так как во многом согласна с коллегами - замечу, что ваш парень из вашего рассказа - предлагал вам расстаться уже несколько раз за эти годы. Вероятно, он относится к вашим отношениям иначе, чем вы, либо они значат для него меньше - тут я могу только гадать. Но скажите, что вас именно держит с ним? Почему именно он? Вы пишете, что вам тяжело что рушатся планы на будущее, и я допускаю, что больно из-за привязанности.. Если же этот человек уже сейчас столько раз хотел расстаться - то вы уверены что будущее будет безоблачным и лишенным таких попыток с его стороны и ваших страданий? Было бы очень здорово если бы вы нашли возможность и обратились к специалисту за консультацией, чтоб разобраться в себе и своих чувствах и травмах, которые вы пережили. И чтоб будущее уже больше зависело от вас и вашего осознанного выбора. Сил вам, и терпения!
я не вживала слово "протизаконне" щодо вашого питання ))) я скоріше спробувала згадати ситуацію, коли в судовому порядку можна людину змусити піти на психотерапію - як приклад, саме для того шоб підкреслити шо без власного бажання це майже ніколи не робиться.
Вітаю. Підтримую колег які висловилися вже під вашим постом. А також я можу додати, що, звичайно - існують випадки коли психотерапія є примусовою (наприклад, якщо людина вчиняла правопорушення і проходження курсу психотерапії передбачено пенітенциарною службою) - тоді цей випадок як раз про скептичну налаштованість ) І навіть дієвий часами. Але якщо не розглядати такі крайнощі - то ключовим джерелом успіху я вважаю все ж таки довірливі стосунки між клієнтом і спеціалістом, якщо ж довіри немає зовсім - то буде важче зрозуміти як запит людини, і запропонувати їй ті чи інші методи, і пояснення.. Але якщо ви налаштовані скептично - чому тоді ви вирішили все одно запитати тут?) Ну, якщо можно я пожартую - але якщо б я вважала що десь в кабінеті стоматолога на мене сто відсотків чекає шарлатан - я б оминала цей кабінет, навіть якщо б дуже боліли зуби (хай вибачають мене стоматологи))).
Є ще один негативний аспект у скептицизмі - це іноді завищенні очікування. Вони можуть з'явитися як таке бажання отримати або супер результат одразу або нічого. Або, наприклад, бажання шоб психолог або психотерапевт змінив іншу людину з вашого оточення без її на то згоди. Чи не так? :)
пс. У будь якому разі я частково розумію ваше скептичне ставлення. Звісно, існують різні спеціалісти і різні випадки - тому, я припускаю що людина, яка зіштовхнулась з неетичним ставленням чи ще чимось таким - може потім довго ще не довіряти.
Здравствуйте.. Очень сочувствую, что вы оказались в такой ситуации. Из вашего поста можно сделать вывод, что вы живете с человеком, который допускает семейное насилие (это и оскорбления "старая,негодная", это и шантаж "второй ребенок, или развод". Казалось бы противоречащие заявления, но тем не менее. При долгих отношениях с подобной атмосферой нет ничего удивительного, что снижается самооценка, и привычка с привязанностью становятся бОльшей опорой.. Вы говорите, ваша дочка любит его? Но видит ли она его отношение к вам? Насчет женатого человека - я воздержусь от комментариев, в конце-концов, такой выбор может быть как раз следствием хронических ударов по самооценке. Скажите, вы не рассматривали вариант обратиться к психотерапевту чтобы обговорить такие серьезные изменения в жизни и найти лучшее решение уже со "своим специалистом"? Есть ли у вас близкие люди которые поддерживают вас (родные? друзья?)...
Вітаю. Дуже співчуваю що у вас саме так важко реагує нервова система. Якщо симптоматично знімати симптоми це не допомогає, як сказав ваш гастроентеролог - чи не розглядали ви психотерапію в тому числі з фармакологічною терапією (по призначенню, наприклад як комбінацію психотерапії і протитривожних засобів, в залежності від симптомів), щоб пришвидшити полегшення і позбавлення від цих ефектів? Якщо ваша нервова система вже виснажилась - чи не може бути це ваш варіант? Що казали ваші лікарі на цей рахунок?
Вітаю. Ви пережили багато складних моментів в житті.. Співчуваю вам, правда. Страх майбутьного і привиди минулого які постійно бентежать - це насправді вже серьозний сигнал щоб звернутись по допомогу і не страждати ще більше. Коли нам боляче - ми сприймаємо світ спотворено, так ми влаштовані. І цей біль сигналізує про те що нам потрібна допомога в першу чергу. Ви не заслуговуєте на те щоб відчувати біль, розгубленість і самотність. Ви слушно зробили коли звернулись до лікаря. Але коли ви припинили лікування - ви повідомляли його про побічні ефекти, питали чи є якась альтернатива? Якщо ні - чи є у вас можливість проконсультуватися з лікарем і змінити препарат який не підійшов вам, і паралельно почати психотерапію? Тому що це найкраще працює як раз в тандемі - в той час, коли в ідеалі ліки дають нервовій системі трохи спокою - психотерапія направлена на переусвідомлення минулого і набуття нових навичок саморегуляції. Сил вам і терпіння.