Вітаю. Розумію ваше хвилювання, але якщо б ішлося про візит до іншого спеціаліста, наприклад, до стоматолога? Чи ваші батьки теж перевіряли б чи болить у вас щелепа, наприклад, і не довіряли б вашим почуттям? Чи обов'язково вам описувати їм деталі вашого запиту? Якщо, припустимо, вони відмовили б вам у будь чому - це теж не означає що вам не треба шукати допомоги. Наприклад, існують безкоштовні послуги, волонтери або ж групи підтримки. Це могло б підійти на якийсь час, як думаєте?

Вітаю! Знаєте, можливо я відповім трохи непопулярно і навіть нетипово для мене - але чи не може це бути замкнене коло? Ви пишете що "не досягли нічого", "тендітна дівчина піклується про вас" - потім вам може бути не по собі і ви вживаєте алкоголь щоб це пережити. І так може продовжуватись довго, не тому що ви погана людина, а тому що важкі переживання з приводу себе і порушена самооцінка ведуть вас до втечі від цієї неприємної реальності. Ви добре зробили що замислились над цим - але тут я погоджуюсь з колегами - долати такі перешкоди просто порадою в інтернеті буде важко. Чужі поради без знання вас особисто, ваших переваг і особливостей - можуть бути навіть шкідливими, викликати таку відповідь, наприклад "ну я і так спробував, спитав - не допомогло", або і взагалі - викликати відчуття сорому або провини. (Які звісно, не додасть вам впевненності і бажання змінюватись.) Скажіть - чи є у вас варіант звернутися або до групи підтримки або до спеціаліста? А також - чи є у вас хтось, хто міг би бути моральним орієнтиром серед близьких або родичів? Ким ви пишаєтесь і на кого могли б покластись у важку хвилину?

Здравствуйте! Скажите, а ваш муж сам уточнял что-то подобное, выспрашивал не изменяли ли вы ему? С чем связан ваш этот страх теоретической измены - с какими последствиями для вашей жизни? Что подтолкнуло вас думать именно об этом? Бывали ли у вас подобные ситуации где вы концентрируетесь на чем-то, чего не случалось с вами и затем переживали из-за этого?

Здравствуйте. Соглашусь с коллегой - то состояние, которое вы описали - это не звучит здорово. Это может действительно быть сигналом что нужно исключить депрессивно-тревожное состояние , либо же найти причину - например, какие-то иные факторы (внешние или внутренние), которые вызывают подобные страхи и бессилие. Скажите, как давно вы чувствуете себя так? Как вы сами думаете, что могло послужить стартом для этого? И есть ли у вас возможность обратиться за консультацией к специалисту (возможно, при поддержке родственников)?

Вітаю! Тривога, яку ви описали, в якій ваша увага зосередилась саме навколо того, що хтось зможе прочитати ваші особисті записи після смерті - це неприємно, і те що вас цей страх обтяжує - тим паче. Коли нам дискомфотно - буває так що наш світогляд трохи звужується і висвітлює ті чи інші речі яскравіше ніж інші. Я дуже порадила б вам звернутися до спеціаліста і проконсультуватися, щоб зрозуміти причини цього страху і знайти зручні для вас способи подолання його і подібних йому станів. Іноді коли почуття беруть гору прості логічні відповіді можуть не подіяти, і саме тому важливо працювати з почуттями. Ви переживаєте за те, що хтось побачить написане вами, а не за фізичне не існування? Скажіть - чи не бувало у вас якихось подібних переживань можливо з приводу чогось іншого - раніше?

Здравствуйте. Вы подняли очень глубокую тему, и тут не может быть однозначного ответа. Поскольку может быть что вам просто попадаются шарлатаны либо мошенники - и от этого нельзя быть застрахованным, также может быть что вы реагируете на определенный тип людей и так далее. То, что вы относитесь к людям с хорошими намерениями - это абсолютно нормально, вероятно вы меряете по себе и не ожидаете подвоха. Но можете ли вы вовремя постоять за себя и отказать - если человек начинает пользоваться вами? Скажите, когда вы пытаетесь завести дружбу с кем-то - чувствуете ли вы себя наравне с этим человеком? Нет ли у вас излишнего желания позаботиться, сделать за других их дела, пойти на уступки? Умеете ли вы просить о помощи и принимать ее?

Здравствуйте.. Очень сочувствую что вы переживаете это все и что страдает ребенок. Неконтролируемый гнев и раздражение это всегда сигнал о чем-то, либо что вы переутомлены либо что какие-то ваши потребности игнорируются. Вариантов очень много... Скажите, ваш ребенок маленький? Если да - достаточно ли вам помогают с ребенком, и вообще по дому? Достаточно ли вы отдыхаете? Есть ли в семье другие конфликты которые могут провоцировать такую реакцию? Рекомендую вам найти своего специалиста и проконсультроваться, чтобы понять себя лучше и найти способ решения этих эмоциональных всплесков. Сил вам и терпения!

Здравствуйте. Скажите, это впервые у вас так с ней? Вам нужно доказать сейчас что-то определенное либо это недоверие - оно постоянное? Если это часто так бывает с ней без всяких оснований - тогда напрашивается вопрос - нужно ли вам доказывать правоту перед ней? Кроме этого недовения - все остальное в ваших отношениях - в порядке?

Здравствуйте! Сочувствую вам. Да, существуют препараты от депрессии и тревоги которые можно применять при заболеваниях ЖКТ - но вам необходимо проконсультироваться у врача какой именно подойдет вам - с учетом вашей истории болезни и других препаратов, которые вы применяете. Если вдруг вы ошибетесь при самолечении - к сожалению не исключены побочные эффекты и дальнейшее назначение других антидепрессантов уже у врача - будет осложнено этим самолечением плюс паузой, которая необходима при смене одного препарата на другой. Но в любом случае - вы не должны страдать если можно улучшить свое качество жизни и подобрать именно то, что подойдет вам. Есть ли у вас возможность обратиться в поликлинику за консультацией?

Вітаю, Софіє. Дуже сумно читати ваш пост, співчуваю що ви зіштовхнулися з таким відношенням. Ви пишете, що батько не проявляв любові, а натомість зневагу і жорстокість.. І тут же зазначаєте, що батьки проти вашого переїзду до іншої країни. Але якщо ви повнолітня - то теоретично ви можете самі вирішувати вашу долю? Ніхто не заслуговує на знущання і жорстоке ставлення, особливо коли джерелом цієї жорстокості є сім'я... Хіба ж ви винні що ви не хочете підтримувати спілкування з тим, хто робить ті речі, про які ви розказали?.. Можливо, має сенс звернутися за порадою до спеціаліста, щоб покращити свій емоційний і моральний стан, або до груп підтримки? Чи є у вас окрім хлопця який закордоном якісь ще друзі або знайомі, які розуміють ситуацію і які на вашому боці?

Вітаю. Чи ваш батько усвідомлює власну хворобу? Як вона проявляється? Що саме хвилює вас зараз?.. Щоб трішки заспокоїти можу сказати що далеко не всі психічні розлади є спадковими.

Вітаю. Шкода, що ви переживаєте це все. Але ви зробили вже важливий крок і визнали, що питання скоріш за все криється у самооцінці. Скажіть, у всьому іншому (коли хлопець не дивиться в соцмережі)) - ви відчуваєте себе з ним впевнено? Відчуваєте його підтримку? Чи траплялось у вас щось подібне раніше, до вашого знайомства?

Вітаю. Це таке філософське питання, скоріше. Як на мене - немає чітких паралелей що люди повністю повторюють поведінку інших, особливо якщо наслідки були болісні. Хтось пережив жорстоке ставлення і стає правозахисником. Хтось повторює його. Це дуже індивідуально і залежить від маси причин

Це дуже добре що ви вирішили звернутися за допомогою, насправді. Ви пишете що хтось сміється - а я як раз про це згадала, щоб застерегти) Але ви вже пройшли такий негативний досвід. Іронія, що ви уникаєте психологів та психотерапевтів але ж все одно звертаєтесь до них, навіть зараз. І це добрий знак, що ви шукаєте допомоги. Якщо вам потрібно допомогати мамі, яка з ваших слів "стара і хвора" - це серьозні зусилля і вам важливо не виснажуватись і робити правильні кроки. У вас є друзі або близькі люди, доречі, які можуть вас підтримати у цьому стані?

Відредаговано автором 13-12-2023 21:52:02

Співчуваю вам, що проживаєте такий період. Якщо ви шукаєте просто підтримки і спілкування і щоб послухати чужий досвід - спробуйте може пошукати у соцмережах групи пов'язані з подоланням тих чи інших емоційних станів, або ж групи де спілкуються люди, які вивчають психологію, можливо це допоможе. Є ще, звісно, канали або чати. Загалом в таких місцях спілкуються більш жваво. Звісно, там можуть зустрітись різні люди, але думаю згодом ви знайдете якесь зручне для вас і не токсичне коло спілкування. Доречі, ви не розглядали варіант знайти і відвідати якусь живу групу психічної підтримки, або ж звернутися до спеціаліста?