Психология отношений

Доброго дня. В мене таке запитання. Я зустрічаюсь із чоловіком. Він абсолютно без ініціативний. Він мені сам майже не пише майже не дзвонить інколи пише пропоную зустрітись і ми зустрічаємось. Або я пропоную зустрітись і ми зустрічаємось. Загалом наші зустрічі побудовані на сексі. Секс у нас просто шалений. В сексі він дуже ініціативний дуже активний дуже уважний. Коли секс закінчується він стає знову без ініціативним і якимось навіть холодним. Чому так? І як мені себе поводити з ним аби він став більш відкритим до мене?

Доброго вечора. Зустрічаюсь з хлопцем військовим пару місяців, на початку стосунки були ідеальними - неймовірні емоції в обох від зустрічей. Останні тижні 2 помічаю пасивність з його сторони - немає ласкавих слів, менша зацікавленість в мені, іноді ігнор, хоча сидить в мережі і все таке. Почала цікавитись, чому все так, відповідав, що зовсім немає настрою останнім часом, багато роботи, щоб не приймала це на свій рахунок. Кілька днів тому він раптом вибачився, каже що йому теж сумно, що все так відбувається, але в нього період сильного вигорання від служби, через це він намагається закритись від усіх, не має сил, часу і настрою з кимось переписуватись. Я відповіла, що готова пройти з ним цей період, якщо він любить мене. Про любов останні тижні також не говорив, та і в цій розмові теж. Спитала чи відчуває щось - каже не можу сказати, що не відчуваю нічого, але намагається сховатись від усіх в зв‘язку з цим виснаженням. На запитання, чи хоче зі мною далі щось будувати - відповів «звісно». Зійшлись на тому, що найближчим часом я буду більше вкладатись в стосунки - приймати те, що я не буду отримувати підтримки і любові і можливо коли цей його період пройде, знов відчую себе коханою. Якщо він відчує, що стосунки зі мною більше йому не тоеба - він про це скаже. Я готова до цього зараз, але як справитись зі страхом, що в один момент стану йому непотрібна? Що буду стільки душі вкладати, а нічого у відповідь так і не отримаю навіть через деякий час. Відчуваю себе в позиції жертви зараз, наче це буде гра в одні ворота, хоч і плекаю надію, що він повернеться в нормальний емоційний стан, щоб знову виражати свої почуття, бо вже бачила, яким він може бути люблячим.

Здравствуйте, я начинаю сомневаться в том, что как я воспринимаю мир, поведение людей - это правильно. Например, с молодым человеком обсуждали секс, и я сказала что мне хотелось бы делать что-то, чтобы у него сразу же вставал член, как на первых свиданиях, чтобы у нас было больше страсти. Он почти каждый день курит или пьет пиво, и это влияет. Я думала со своей стороны что-то делать. Я и в принципе постоянно говорю, что мне не хватает в отношениях страсти… В ответ он сказал, что ему хотелось бы что у меня соски всегда стояли. Я объяснила, что это зависит от температуры и от других факторов (я читала, что у меня такое строение, и при высокой температуре стоят не будут, можно решить хирургические путем). Он в итоге диалог перевёл на меня и обсуждения как у меня не стоят соски. А я просто хотела узнать, что могу сделать для него… В итоге спустя время он пытался помириться, и я пошла навстречу, и далее он сказал «а тебе что 24/7 жарко, что соски не стоят?». Меня это обидело, я спросила разве «24/7», в ответ «ну часто»… Потом он извинился, что якобы не правильно выразился. Я сказала, что мне неприятно, что я теперь комплексую и в целом его поведение часто формирует во мне комплексы… например он увидит какую-то ямку в коже и будет 5 минут расспрашивать а что это, а почему и рассматривать. Сутки он не пытался помириться, мы не общались. Подошла я и пытаюсь мириться, хоть очень душевно больно, в итоге он сказал, что ну а что такого, если это не правда, то чего комплексовать, и какие вообще комплексы, он же извинился и я все неправильно воспринииаю. Я уже и правда сомневаюсь, так ли я это воспринимаю. Просто у него с самого первого дня отношений проблемы с членом, я всегда его поддерживала, возбуждала и боялась сказать что-то что могло бы обидеть, всегда подбадривала. И это касается не только секса, наш заработок изначально был моим, я его втянула, когда у него было работы, чтобы его самооценка не страдала… Я всегда переживаю о его самооценке, чтобы не сделать больно. Но он мне часто делает больно, и говорит что я придумываю/он не то имел ввиду/не так выразился/я постоянно обижаюсь/все не так понимаю. У меня уже крыша едет, я стараюсь скрывать когда мне неприятно, потому что потом слышу что я «обиженка», а когда набираюсь смелости сказать что мне неприятно, то в ответ либо «я понял» либо что мне все показалось… Я не права? Я действительно зря комплексую и он ничего плохого не имел ввиду?