ДОВІРЯЙ МЕНІ, АЛЕ НЕ ПЕРЕВІРЯЙ!
Психологія відносинПогодились би ви регулярно відраховувати кошти на накопичувальний депозит, але ніколи не перевіряти баланс? Або їздити на машині, в якій не видно наскільки вистачить палива, і чи взагалі воно є?.. «Я буду з тобою до скону»... «Все моє — твоє»... «Я люблю тільки тебе»... «Ти можеш мені довіряти»... - звучить красиво... Але… де гарантійний талон? 😏 Чи правильно наївно вірити й довіряти обіцянкам?

Ні. Безпідставно вірити чужим словам тільки тому, що вони красиво звучать, — це не інфантильна наївність. Так ми робили, коли були дітьми....і потім...а потім лікуємо свої дитячі травми в психотерапії ...
Як формується справжня довіра у стосунках
Довіра до партнера у відносинах формується з часом. На початку стосунків ми завжди трохи ризикуємо. Нам хочеться вірити людині — і ми робимо цей крок назустріч. А далі цеглинка за цеглинкою будується довіра:
- послідовністю;
- ясністю;
- відкритістю;
- прозорістю;
- відповідністю слів і вчинків.
В ОБИДВА БОКИ!!! І один із найважливіших маркерів здорових стосунків: Я можу поставити партнеру питання — і отримати відповідь. Не обов'язково ту, яку я хочу почути. Але чесну.
Бо коли прозорості немає, мозок дуже швидко "домальовує", дописує собі... ні, не бажане, а як раз те, що лякає найсильніше, те, щого хочеться уникнути найбільше.
Від довіри до оперативно-розшукової діяльності
І тут починаються інтриги та розслідування:
- «Ану-ка, дай телефон…»
- «А чому ти був онлайн?»
- «А хто це тобі написав?»
- «А ну покажи, де ти був».
- «Я просто випадково перевірю…» 😏
І ось уже замість близькості — оперативно-розшукова діяльність. Контроль, точніше потреба в контролі, часто народжується там, де є невпевненість, що без цього контролю можна втримати ситуацію. Наприклад, батьки контролюють дітей, що вони там дивляться в тих гаджетах, щоб можна було попередити певні проблеми і щоб не було запізно...
А такий "батьківсько-дитячий" контроль у відносинах між партнерами, означає, що замість зрілої взаємодії і відповідальності - в наявності психологічні ігри, провокації та викривлення.
- «Піймай мене, якщо зможеш».
- «Доведи, що я тобі потрібна/потрібен».
- «Спочатку з'їмо твоє, а потім кожен своє».
- «Я нічого не приховую. Просто ти не маєш права питати».
І ще раз: сліпа довіра це необачно. Перевіряти на чому грунтуються стосунки, чи співпадають слова з діями, абсолютно нормально, як робити техогляд. Найоптимальніший спосіб - це прозорість і відкритість, коли ти будь коли можеш запитати, або попросити показати щось у свого партнера і отримаєш відповідь. (Це якщо немає чого приховувати). А якщо приховувати є що....це вже інша тема іншого допису....але про те, що відбувається між вами і що власне робите ви для цього варто задуматись .
Межі відповідальності та вибір здорових стосунків
Чи можна вимагати від партнера свідомості, відповідальності та прозорості у стосунках ? Так. Чи можна когось змусити до відкритості та чесності? Ні. Але можна озвучувати це як одну із ключових ваших цінностей, вимог і очікувань. І, насамперед, самому не робити нічого, що цю довіру руйнує😜
Отже, що таке здорові стосунки? Там де людина поруч не просто говорить, що їй можна довіряти. А щодня поводиться так, що ти їй довіряєш.❤️
Ваш психолог, психотерапевт Тетяна Коріненко-Василевська
