Соломинка, вуглик та біб

Якось одна бабуся вирішила приготувати собі вечерю. Нарвала бобів. Розпалила піч, підкинула у вогонь вугілля, а також додала соломи, щоб полум'я краще зайнялося. Насипала в горщик бобів і поставила варити. Та один боб випадково впустила на підлогу. Туди ж впала одна соломинка, а з печі випав вуглик.
Ось лежать вони поруч. Вуглик каже, що йому дуже пощастило,інакше він згорів би і розсипався попелом.Боб перетворився б на кашу.Соломинка згоріла б з іншими соломинками.
І так вони були щасливі, що вирішили відправитися подорожувати. Вийшли з дому, пішли по доріжці і нарешті дісталися до потічка.
Соломинка лягла з одного берега на інший і вугіллячко першим побіг по ній. Але коли добіг до середини зупинився, соломинка під ним загорілася і розпалася на дві частини. Вона полетіла в воду, а потім у воду впав вугіллячко, зашипів і пішов на дно.
А боб, який залишився на березі, так сміявся над своїми приятелями , що лопнув від сміху.Йому ще пощастило, що поруч сидів кравець, який його зашив чорними нитками. Тепер у бобів завжди посередині чорний шов.
От така коротка казка від Якоба і Вільгельма Грімм.

Людина все життя вчиться приймати власну природу, її циклічність та ритм, і водночас агресивно бореться з нею або втікає. Часто заперечуючи, ігноруючи, знецінюючи її значимість, витісняючи цінні знання про себе і власні якості. Воліючи перебувати в невігластві.

Чи знаєте ви свою природу? Чи враховуєте її в взаємодії з іншими?
Можливо по житті ви подібно соломинці, готові забути про себе, піддавшись вугіллю, не зважати на власну ранимість, крихкість, легкозаймистість. В казках ця особливість часто культивується, а з часом засвоюється як поведінкова програма.
Наприклад, якось вовк захотів гратися з дівчатками мов дитина, всім довкола розповідав, що він більше не їстиме м'яса, поводився чемно та уважно, дівчата пожаліли вовка, але на прогулянці його апетит раптово розгулявся і він з'їв їх обидвох. А притча про жабу і скорпіона? Скорпіон, в бажанні перейти через річку вмовив жабу перевезти його на спині, гарантуючи, що не жалитиме її, адже якщо вона помре, то він і сам потоне. Втім фінал відомий багатьом.
На початку сстатті  - стара ілюстрація до казки братів Грімм, а тут поряд карта з колоди метафоричних асоціативних карт "Прозріння" Чака Спеззано ілюстрована американцем Елісоном Джеєм. Правда подібні?

Карта підписана словом "Жертовні відносини". Жертовність. Для мене це про соломинку, жабу, довірливих Маринку та Даринку з казки. Навіть при знанні природи, того з чим ти взаємодієш, так часто нівелюється власна – чуйність, легкозаймистість, обесцінюються знання про світ і "Я". Замість пошуку інших стратегій чи варіантів вирішення ситуації, або відмови від взаємодії, ми спостерігаємо за своєрідним звуження світу до мене одного. Ніби існує тільки один варіант, і в ньому, як наслідок тільки ви згораєте, ламаєтесь, тонете, зникаєте і т.д..
Чи впізнаєте ви себе в цій соломинці? В довірливій жабці? Чи дівчинці котра вирішила грати з вовком?

Чи вмієте ви сказати «Ні», тоді

• коли це суперечить вашим планам і інтересам;
• коли це загрожує вашому життю або здоров'ю;
• коли це зупиняє ваш розвиток;
• коли відчуваєте, що ваше "так" це чергова спроба догодити, та тільки не собі;
• коли ваше "так" = обезціненню власного часу;
• коли вам здається, що весь світ замкнувся на вас, і варіантів вирішеннчя білше немає.

Так ми унікальні. Кожен неповторний, цього тактично учать нас порівнюючи сніжинки на долоні, але світ також багатоваріативний. Згадайте математику, філософію замасковану під маскою цифр і прикладів, будь- яку задачу можна вирішити декількома способами, чому б не навчитися шукати той в котрому ви за себе, а не навпаки. Той в котрому, через річку переправляє човен, а між берегами прокладений міст слугує переправою через яку ви також можете пройти.
Усвідомлена відповідальність за себе і своє життя з врахуванням власної природи особливо важлива коли мова йде про людські взаємовідносини, про відносини в парі, в колективі і про відношення до самого себе.

Дата публікації 2022-07-26 в 17:14:20