«Вона мені не дає… або Мій чоловік мене не т*ахає»

На жаль, у багатьох парах секс поступово втрачає своє первинне призначення — бути одним зі способів фізичного задоволення, близькості та взаємного переживання насолоди. Натомість він перетворюється на маніпуляцію, торг, приз, виграш, подарунок або покарання. «Не будеш робити так, як я хочу, — нічого не отримаєш». «Спочатку заслужи». «Після того, як ти зі мною вчинив/ла, у тебе взагалі нічого не буде». І ось уже (про заняття коханням вже не йде мови) секс перестає бути тим, чого двоє людей хочуть одне з одним. Він стає тим, чим один партнер може керувати іншим. Іноді, здається, простіше задовольнити себе самостійно, ніж вкладатися емоційно, долати образу, відновлювати контакт і дарувати фізичне задоволення партнеру. Принаймні тут усе зрозуміло: ніхто нікому нічого не винен, не потрібно домовлятися, з'ясовувати стосунки чи чекати на взаємність. Але в парі, у спільному житті все складніше.

Секс як покарання та інструмент маніпуляції у стосунках

Так-так, ми можемо карати ближнього свого відсутністю не тільки душевної близькості, а й, вибачте, простого людського сексу. Створювати дефіцит, змушувати партнера домагатися, доводити, просити, підлаштовуватися. Іноді навіть не усвідомлюючи, що саме цим займаємося. Чи усвідомлюємо? Сексуальне бажання стає своєрідною валютою у стосунках. Його можна видати як нагороду за хорошу поведінку, відкликати за провину або використати як важіль впливу.

Чому для деяких людей це настільки болісно? Тому що секс для багатьох асоціюється не лише з фізіологічним задоволенням. Він може бути підтвердженням любові, прийняття, бажаності, власної привабливості та значущості для іншої людини. «Якщо він мене хоче — значить, я йому потрібна». «Якщо вона мене не хоче — мабуть, зі мною щось не так».

І тоді відмова в сексі переживається не просто як відсутність інтимності сьогодні ввечері, а як особистісне відкидання. У когось це торкається дуже раннього досвіду прив'язаності: потреби бути прийнятим, важливим, бажаним, не відкинутим. У дитинстві любов батьків була пов'язана з турботою, годуванням, захистом, тілесним контактом. І хоча доросла сексуальність — зовсім інша площина стосунків, емоційні асоціації між близькістю, безпекою та любов'ю можуть залишатися надзвичайно сильними.

А може справа зовсім не в тестостероні?

Іноді люди починають шукати причину в гормонах, віці, вазі, неідеальних вигинах тіла, втомі чи недостатній сексуальній техніці. Купують Камасутру, експериментують з іграшками, освоюють нові пози, шукають сексолога, змінюють білизну, парфуми, зачіску... І все це може бути цілком доречним. Якщо проблема справді у фізіології, здоров'ї, сексуальній функції чи відсутності новизни, відповідні рішення можуть допомогти.

Але іноді причина зовсім в іншому:

• У невисловленій образі.
• У накопиченому розчаруванні.
• У бажанні покарати.
• У потребі хоча б десь узяти реванш.
• У прагненні змусити партнера відчути те, що відчуваєш сам.
• У дистанції, яка виникла через непорозуміння, конфлікти та невирішені питання.

Тіло може бути поруч, але емоційно люди вже давно перебувають по різні боки барикад. І тоді жодна нова техніка не вирішить того, про що партнери не наважуються поговорити.

Чому не можна просто змусити себе захотіти?

Тому що бажання не виникає за наказом. Сексуальність — це не обов'язок, який потрібно виконати за графіком, і не послуга, яку один партнер має надати іншому за фактом перебування у стосунках. Твоє кохання, як і твоє бажання, — подарунок, а не обов'язок.

Але тут є один важливий нюанс: відсутність бажання не звільняє нас від відповідальності за те, як ми поводимося у стосунках. Можна не хотіти сексу. Це нормально. Можна бути ображеним, розчарованим, виснаженим, розгубленим. Це теж нормально. Але використовувати свою відмову як інструмент дресирування партнера — зовсім інша історія.

Тому важливо чесно поговорити із собою. Я не хочу, тому що що? Тому що я ображена/ний? Чекаю, що партнер(ка) змінить свою поведінку? Накопичую своєрідні «купони», щоб потім вигідно їх розміняти? Хочу, щоб він/вона відчув себе відкинутим так само, як колись відчув(лася) себе я? Чи справа все-таки у моєму фізичному або психологічному стані? У виснаженні, депресії, тривозі, гормональних змінах, болю, побічній дії ліків, порушеннях сну або банальній відсутності ресурсу?

Це принципово різні ситуації. І розбиратися з ними потрібно по-різному. Особливо важливо не плутати відсутність сексуального бажання із сексуальною маніпуляцією. Людина має повне право відмовитися від сексу — навіть без пояснень і навіть у шлюбі. Ніхто не зобов'язаний розплачуватися власним тілом за мир у родині. Але якщо за відмовою стоїть невисловлений конфлікт, варто мати сміливість назвати його своїм ім'ям.

Чинники впливу на сексуальність та енергію

Сексуальність — це не об'єм тіла, не розмір грудей, не кількість вигинів і не виключно рівень тестостерону. На сексуальне бажання впливає цілий комплекс чинників: фізичний стан, гормональний фон, психоемоційне благополуччя, стосунки, відчуття безпеки, довіра, втома та життєві обставини.

Стрес, виснаження, депресія здатні суттєво знижувати лібідо. Особливо тоді, коли енергії не вистачає навіть на базові речі. А в наших реаліях базові речі — це забезпечити безпеку, хоча б відносну, мати дах над головою, роботу, вирішити побутові питання, подбати про дітей, оплатити рахунки. Іноді після всього цього людині хочеться не пристрасної ночі, а щоб її просто залишили в спокої. І це теж потрібно вміти почути.

Водночас варто звернути увагу на одну цікаву річ: якщо людина не має сил на близькість із партнером, але регулярно знаходить енергію на інші форми сексуальної активності (чати, переписки, порно тощо), варто дослідити, що саме відбувається. Можливо, проблема не в лібідо як такому, а в конкретних стосунках, емоційній дистанції чи способі взаємодії. Це не привід для звинувачень. Це привід для чесної розмови.

Практична вправа: про що насправді варто поговорити?

Запропоную невеличку вправу. Розділіть аркуш паперу вертикальною лінією. На одній половині запишить асоціації зі словом «любов», на іншій — зі словом «секс». А також дайте відповіді на кілька запитань.

Коли я думаю про любов, я думаю про...
Коли я закоханий / закохана, я відчуваю...
Коли мене люблять, я відчуваю...
У любові я шукаю...

А тепер те саме про секс:
Коли я думаю про секс, я думаю про...
Коли я відчуваю бажання, я відчуваю...
Коли я відчуваю себе бажаним / бажаною, я відчуваю...
У сексі я шукаю...

Ця вправа допомагає побачити, наскільки по-різному партнери можуть сприймати любов і сексуальність. Для одного секс — це передусім фізичне задоволення. Для іншого — підтвердження любові. Для третього — спосіб відчути себе привабливим. Для когось — можливість розслабитися, відчути довіру, близькість і безпеку. І якщо ми не розуміємо, що саме шукає в інтимності партнер, то ризикуємо роками говорити різними мовами, навіть перебуваючи в одному ліжку.

То що ж робити для відновлення близькості?

Не вимагати. Не випрошувати. Не торгуватися. Не карати. Натомість спробувати зрозуміти, що відбувається між нами.

Не «чому ти мене не хочеш?», а «що зараз заважає нам бути близькими?».
Не «ти мені винен / винна», а «чого нам обом бракує у стосунках?».
Не «я тобі більше нічого не дам», а «я ображена, і мені потрібно, щоб ми поговорили про те, що сталося».

Іноді потрібно відновлювати довіру. Іноді — розбиратися з образами. Іноді — звертатися до лікаря, психотерапевта або сексолога. А іноді — чесно визнати, що сексуальна сумісність і бажання партнерів змінилися, і разом вирішувати, що робити далі.

Секс не повинен бути платою за хорошу поведінку. Але й інтимність не відновлюється від одного лише заклику «давай уже жити нормально». І хоч бажання не можна замовити й наказати, зате можна створювати умови, у яких воно матиме шанс повернутися. І, мабуть, найважливіше: секс — це не те, що один партнер робить для іншого. Це те, що двоє людей можуть хотіти робити одне з одним. А якщо замість бажання між вами давно оселилися образа, контроль і боротьба за владу, то, можливо, починати варто зовсім не з ліжка.

З повагою, Ваш психолог, психотерапевт Тетяна Коріненко-Василевська