Question

30-07-2013

Доброго дня. Напевне, тема не нова, але все ж таки...В мене е проблема- не виходять довготривалі стосунки з чоловіки, верніше їх толком і нема. Коротко про себе- з дитинства весела, вміру компанійська,як була маленькою, знаходила спільну мову з хлопцями за вийнятком 2рідного брата(одноліток),який постійно мене бив і принижував- жирна, страшна, дурепа та іншими словами. Тож певний комплекс неповноцінності в мене лишився. В підлітковому віці почався жах- на мене не звертали хлопці уваги( я все скидувала на дуже великі проблеми зі шкірою та лишньою вагою)Перший поцілунок відбувся по п"яній на вечірці в 15 років. Після п"янки хлопець не захотів зі мною спілкуватись. 2 хлопець в 17 років- прозустрічались місяць і він мене кинув(я дуже сковано і неприступно вела на мою думку). Потім взагалі затишшя...Ні на дискотеках, ні в барах- я навіть фліртувати не могла і подивитися но хлопця,та й чомусь виникав страх і неохота знайомитись. Я просто боялась невдачі. В 19 років проаналізувавши свою поведінку, почитавши книжки, я почала займатись аффірмаціями( сама красива, так як вважала себе некрасивою)намагалась пересилити знайомитись з хлопцями, підходити до них і це дало результати- на відпочинку в Карпатах за мене побилися 2 хлопці, а викладачі чоловіки за усмішку почали підвищувати оцінки. Також всі 2 роки я не виходила з кабінетів дерматолога( шліфування, чистки, таблетки) і похудала.Згодом в мене був приступ ВСД на побаченні- такого страху я ще ніколи не мала.! І 3 роки випали в мене з життя.Цей страх асоціювався з чоловіками(приступ стався на побаченні)одержала агарофобію( легку форму- могла дійти з магазину , бо на вулиці було страшно)і приступи ПА. Батьки працювали закордоном, тож свою хворобу я приховувала, аж поки не довела себе до ручки і не пішла до лікаря. Він виписав мені антидепресанти і транквілізатори, сказав, що це невроз, що я адекватна( я думала, що зійшла вже зрозуму )І дійсно після прийому антидепресантів все пройшло, хоч боялась повернення приступів, але хвала Богу все нормально вже 6 років. Але до 23 років стосунків і не було(окрім пари поцілунків на один день)Зрозуміла, що треба щось робити, бо подруги заміж почали виходити, дітей родити, а я толком і спілкуватись не вмію з протилежною статтю. Тож на сайті знайомств познайомилась із американцем.

Вопрос от: Оля; Возраст: 25

понравился вопрос?

30-07-2013 08:13:18Дополнение от автора

Ніколи не думала, що такий красень може звернути на мене увагу, враховуючи мою невпевненість і закомплексованість(як би не було ,в людях я теж розбираюсь, хто і чим дихае)Він був на 8 років старший,самовпевнений, мав контракт в Україні на 2 роки, шукав герлфренд. Тож я почала з ним спілкуватись по скайпу, то в живу бачитись. Він натякав про секс, але я боялась сказати, що е дівчиною-соромилась, що то дуже пізній вік. І після затяжного періоду залицянь(6 місяців), при зустрічі він веде до себе і пропонуе зайнятись сексом, на що я була не проти і вже роздягаючись сказала, що я дівчина. Сказати, що він був злий , то нічого не сказати.Так і нічого не сталося тоді , він почав кричати , що то відповідальність велика, що я старомодна, а світ інший....Я поїхала додому(ми жили в різних містах, а він лишився в Киеві.Сказати, що мое самолюбство було задіте , то нічого не сказати, я закохалася в нього, як в нікого іншого, а він лишень гуляти хотів. Він мені передзвонив через тиждень, спитався, як доїхала і робив вигляд , що нічого не сталося, але напруження зростало. Я почала задиратися,мені дуже боліло в грудях,він теж, хоч був стриманим. В кінці кінців він сказав, що я дуже цікава, що я йому подобаюсь,що божеволіе від того всього, не розуміе, чому така вродлива немала нікого, і вирішив що хоче попробувати з незайманою. Для мене це була образа, таке враження він мені послу робив. І я сказала ні. І розірвала з ним стосунки при тому що гірко плакала, бо такого хорошого ставлення, ласки , я ні від кого не одержувала, а він занадто був амбіційним, щоб мені простити відмову. Але після цього досвіду,до мене різко почали звертати увагу чоловіки, називати красунею, ле я нічого не хотіла, на силу заставляла з ними зустрічатись, говорити, і навчилась фільтрувати їхню лапшу, навчилась усміхатись і хвалити чоловіків,говорити їм , що вони едині і неповторніі т.д тобто набирати досвіду, окрім сексуалного. Сексу в мене не було.Тільки справа йшла до сексу, я придумувала 1000 причин,щоб вивернутись, аж до розриву( хлопці не знали що я незаймана також) Тож лишень в 25 років в мене відбувся перший секс, познайомилась з самовпевненим самодуром, хамовитим, на 3 роки молодшим,якому я й сказала, що дівчина. Він не повірив, але його то заінтригувало і він будучи наглим ,як танк влаштував мені зустріч, свічки, вино і т.д добився близості. Запропонував зустрічатись, але він виявився хамським , маніпулятивним, я дуже намучилась, порівнюючи його зпопередніми . Прозустрічались ми 5 місяців.На чоловіків не можу дивитись,хоча залицялись, сексом з іншим знову боюсь мати( поправилась, та й прищі на спині так повністю й не пройшли) , і розумію, що знову варто вибиратись з того всього,що треба шукати нормального чоловіка, а не мудака,як той, але бачу , що щось не так в моему житті, що це постійна боротьба , що я щось не так роблю. Може мені хтось підкаже і прокоментуе причини оціеї ситуації?

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

30-07-2013 19:47:41Дополнение от автора

Дякую за відповіді. До психолога я ходила(нлп)і гіпноз.,техніки допомагали, але ефект був короткочасним, дещо читала.Сказав, що десь в дуже маленькому віці(до 2 років) мене хтось вдарив і я тримаю на відстані чоловіків , плюс критична мама,яка понизила самооцінку і 2рідний брат- який постійно бив. Тож внутрішньо я боюсь сексу( вони можуть причинити фізичну біль) і чоловіків,а роздирання прищів -це лише захисний симптом . Дещо він допоміг- зняв тремор рук, який супроводжував мене з дитинства. Знайоитись я знайомлюсь, з чоловіками, але так враження , що попадаються мені не ті або я вибираю провальні стосунки- то на відстані, то жонатий раз попадався(правда відшила, бо зрозуміла , що то без сенсу), то такого, що лишень погуляти,одним словом на поганих хлопців Це перше. По, друге- у всіх стосунках в мене нема завершенності, і я остійно зависаю на тих ситуаціях, хоча розумію , що треба рухатись вперед. По-трете, мені набридло боротися і міняти себе- я мінялась зовнішньо, поміняла деякі погляди на чоловіків, почала по-іншому реагувати, мняла поведінку і тактику і свої реакції, але бачу , що це якийсь Сизіф труд( праця)- все спочатку. І в мене зараз відчай. Я певно поскаржитись прийшла на цей сайт.

30-07-2013 20:07:42Дополнение от автора

Дякую))

30-07-2013 21:09:48Дополнение от автора

В мене виникли питання, а який метод вибрати? Чи варто колупатись в минуломи ( боюсь, що ще більше погружусь в негатив). Чи варто згадувати то все?
Ще одне- будучи по своїй першій молодості "дикою" і зверхньою до хлопців, я вибрала іншу стратегію- стала дбайливою, хвалю їх що вони найкращі, не порівнюю з іншими, вони прив"язуються до мене, їм комфортно, але я не задовільняю своїх потреб. Вони вилазять на голову, едине, що перестали мене кидати,але толком нічого й не маю....Як перестати бути для них зручними тапочками ?
PS Варто вилазити з хандри)))

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Ирина Островерх
(Харків)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Яна Музик
(Київ, онлайн)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Похожие онлайн консультации

25-07-2013 Здравствуйте, проблема у меня такая : живу с парнем, по-характеру и темпераменту разные, я быстрая, люблю поговорить, мне нужны новые впечатления, чувства выражаю открыто и

19-07-2013 не могу понять,что во мне не так.

19-07-2013 Не переношу физического контакта.

12-07-2013 Не хочу секса так часто, как мой парень

08-07-2013 хочу, но не хочу...что делать в такой ситуации?

01-07-2013 Что во мне не так?

23-06-2013 Зачем он такое говорит?

21-06-2013 Отношения с мамой. Накипело. Не могу так больше.

17-06-2013 Как наладить контакт с друзьями мужа?

16-06-2013 Ну зачем мне такой мужчина? Помогите, пожалуйста, советом. Кажется, у меня проблемы с головой.

Павел Леонидович Басанский · Answer 1 · 2013-07-30 14:11:38

Здравствуйте, Оля!
У вас такая куча мала разнообразных симптомов и затруднений, что я решительно не вижу, как мы можем вам помочь в переписке на этом сайте. Куда проще и эффективней будет вам обратиться за помощью очно - в кабинете у психолога.

Елена Шпундра · Answer 2 · 2013-07-30 19:07:47

Оля, с одной стороны у меня есть уважение к вам, вы столько всего сделали, практически слепили себя сами- похудели, похорошели.
А с другой, прочитала вашу сагу и родился один большой ?- вы сделали все что угодно, даже на антидепрессантах посидели, кроме главного- не пошли к психологу.
Вам уже 25, а ваши проблемы не то что не исчезают, они только усугубляются.
Сколько вы еще готовы ждать чтобы наконец прийти на личную терапию?

Елена Шпундра · Answer 3 · 2013-07-30 20:01:04

Во-первых, вы все силы сконцентрировали на внешнем, но совсем забыли про внутреннее- это знаете, как машина, когда ты отполировал корпус, поставил классные сабвуферы, руль деревяный, кожаный салон, а вот движок в ней оставил старый и садишься ты в такую красоту, музыку включаешь и вот бы лететь, рассекая пространство, но вместо этого ползешь со скоростью 50 км в час и глохнешь после каждого светофора.
Во-вторых на мой взгляд вы не верно выбрали направление- НЛП это вообще не психология, а гипноз, да, он помогает снять симптоматику, но его нужно в сочетании с терапией проводить. Мало констатировать "критична мама", нужно чувства к маме прорабатывать, обиды, злость.
Так что если отчаиваться надоест, то приходите на терапию:)

Елена Шпундра · Answer 4 · 2013-07-30 21:26:05

Оля, единственное, что хорошо и без помощи психолога делаете вы и другие люди- закапываете свои переживания и проблемы, причем начиная с детства. Вот и представьте годам к 25-30 набирается какое кладбище. А ведь проблемы не исчезают- одни закопали, вылазят новые и вот уже негде хоронить, накладываем поверх. И все носим, носим, страдаем, но носим.
Психологи для того и нужны, чтобы раскопать это кладбище, расчистить территорию для того чтобы на ней проросла новая жизнь.

Какой метод выбрать? Тут уж как в пословице "всякий кулик свое болото хвалит"- я отвечу гештальт-терапию. Она учит вас быть в контакте со своими чувствами и желаниями, учит быть в диалоге с собой.
И вот именно в терапии вы научитесь удовлетворять свои потребности, свои желания, тогда вопрос про тапочки у вас отпадет сам собой.
Удачи.

Лариса Николаевна Козырь · Answer 5 · 2013-07-30 23:33:43

Оля, выбирать лучше не метод, а профессионала, мастера. Он или она и поможет Вам вылезть из хандры.
А в отношениях поможет научиться действовать не от страха, а из радости и в соответствии с истинными Вашими желаниями.
Удачи Вам!

Павел Леонидович Басанский · Answer 6 · 2013-07-31 00:26:24

Колупатись - варто!
А из методов рекомендую психодраму и гештальт-терапию. С сутью этих методов вы можете ознакомиться в интернете.
Кстати, работа в группе по методу психодрамы поможет вам инициировать глубокие внутренние изменения и сделать мощный рывок вперёд.

Що не так?