Откуда хроническое чувство вины?
Я не знаю, как и когда это случилось... но у меня постоянное чувство вины без причин.
Оно было всегда, сколько я себя помню, с детства, и, похоже, перешло в хроническую форму. Потому что оно никуда не девается, оно постоянно и является фоновым.
Мне 21 год, я замужем и счастлива, у меня очень хорошие друзья и родители. Но такая проблема.
Если я совершаю какую-то ошибку, совсем незначительную, это каждый раз огромная травма для меня. Даже если это и не ошибка, а просто неприятный момент, где я испытываю стыд... Я не перестаю думать об этом месяцами, годами, эти негативные воспоминания копятся, никуда не деваются и при каждом вспоминании это снова травма... Дошло до того, что иногда я чувствую вину по поводу всего. Я виновата, что не так стою, не так говорю, что начальник недоволен, что я не идеальная хозяйка, что я не знаю и не умею каких-то вещей, что я многое забываю и так далее... Вместе с этим у меня присутствует страшный перфекционизм. Если я что-то сделала недостаточно хорошо (как мне кажется), сразу начинаю себя винить и грызть за это. У меня сформировалось чувство собственной неполноценности, и я понимаю, как многого оно мне мешает достичь, как во многом ограничивает...
Когда я испытываю чувство вины, стыда, неуверенности, находясь с людьми, когда мне кажется, что я что-то делаю не так, появляется: дрожь в голосе, напряжение во всём теле, чувство отсутствия опоры, защиты, контроля, желание убежать, спрятаться, защититься, желание наказать себя и в то же время как-то искупить свою вину (даже если ни в чём не виновата на самом деле), оправдываться, доказывать... Это ужасно.
У меня замечательные родители, в детстве они никогда меня сильно не наказывали, я не думаю, что они могли сформировать во мне такое чувство. Были, конечно, моменты, когда мне говорили, что я плохая, непослушная, помню даже момент, когда в раннем детстве я довела маму, и она заплакала (было очень стыдно, это сильно повлияло на меня). А вот в детском саду помню очень много критики в мой адрес. Может быть, там я и узнала, что я «плохая и виновата»... Ребёнком я была очень впечатлительным. В общем, проблема серьёзная, так как она много лет мешает мне жить.
Нервы и стрессы для меня стали привычными и постоянными. Слёзы тоже. Конечно, ведь каждая ошибка — для меня катастрофа...
Можно ли с этим справиться? Скажите пожалуйста, из-за чего могло сформироваться такое ужасное постоянное чувство вины? Жду ответа, заранее спасибо! Ангелина, 21
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.