Зачем мы любим тех, кто счастлив и без нас, Зачем так сложен мир? Кто дарит нам себя, Тот нами не любим.

Мені 21 рік. Не мала довготривалих стосунків. Багато одноразових побачень, багато різних хлопців було в житті, але здебільшого, мене знайомі знають, як «сама по себе». Останні стосунки тривали 2 місяці (і це найдовші), причиною розриву стали різні інтереси. Але він мені подобався, було в ньому щось таке, що мене до нього тягнуло. Хоча розрив я пережила безболісно. Зараз в мене закоханий мій добрий знайомий (мій одноліток), і розум каже, що він непоганий варіант, хороший, добрий, в нас є спільні інтереси (він також любить палатки, подорожі) мені подобається як він до мене ставиться, як до королеви, пилинки з мене здуває, але чомусь мене до нього не тягне, не відчуваю в ньому стержня, чоловічої сексуальності. Мене дратує його невпевненість і його запах з рота. В нього ще ніколи не було дівчини, і взагалі досвіду спілкування з дівчатами теж не було. Я підозрюю, що його закоханість в мене зумовленим тим, що я просто перша дівчина, яка з ним заговорила. Розум каже, що з ними можна побудувати міцний шлюб, але я ще не хочу заміж. Я ще хочу походити на побачення, поспілкуватися з різними хлопцями. По природі я дуже влюблива і емоційна. Завжди закохувалась в недоступних хлопців, і потім страждала через невзаємність. В 16 років до безтями закохалась в свого друга, йому тоді було 21-22. Це було моя перша закоханість, я марила ним, хотіла завжди бути поруч, хотіла, чути його голос. Він знав це. І коли він одружився зі своєю дівчиною, я дуже важко пережила цю ситуацію, цілу ніч проплакала в подушку. Пройшло 2 роки, поки рана загоїлась і я знову почала ходити на побачення. Зараз я зрозуміла, що підсвідомо вибирала хлопців, які нездатні на довготривалі стосунки, а хлопцям, які хотіли зі мною більшого, я відмовляла, вважаючи, що гідна кращого, мужнього. В мене постійно закохуються слабохарактерні, діти, які все для мене зроблять, і зроблять так, як скажу я. І мене це дратує, бо я сама ще дитина.

Я знову в своєму черговому трикутнику, в мене закоханий хороший, а мені подобається інший. І здається в нас взаємна симпатія, він мені говорив, що я йому подобаюсь, але дальше наші стосунки не розвиваються. Я усвідомлюю, що він мною грається. І думаю, може вибрати того, хто закоханий в мене? Але ловлю себе на думці, що якби той, хто подобається мені захотів серйозних стосунків зі мною, очевидно, що вибір був в його користь.
Допоможіть, будь ласка, розібратися в собі. Кохання – це вибір або ми, або нас? «стерпится – слюбится»?
Чи все таки це взаємність?