Бар’єр у спілкуванні
Знайдіть психолога в Україні: психолог Київ, психолог Дніпро, психолог Одеса, психолог Харків, психолог Львів та інші регіони України або онлайн.
| Ольга Владимировна Головченко (Днепр) 07-05-2020 19:55:56 |
|
| Юрій Юрійович Змієнко (Тернопіль) 07-05-2020 21:08:18 |
1
Добрий вечір! є такий вислів, "чем менше девушку ми любим, тем больше ндравимся ми ей" не буквально, але суть така що не варто надавати особливої важливості наміру сподобатись. Це начу вдавати з себе того ким ви не є але того хто б міг бути цікавим. Завдання стати цікавим собі. 
|
А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?
| Татьяна Зеркаль (Киев) 07-05-2020 22:09:30 |
1
Здравствуйте, Виктор. Для того, чтобы быть интересным нужно иметь смелость выражать свои мысли другим людям. Мне кажется, что у Вас очень глубокий и интересный внутренний мир, но Вы боитесь, что его отвергнут другие. Думаю, Вы с этим встречались. Нет в природе ни книги, ни таблетки, что может прикрыть нашу душу от удара непринятия или отказа. И каждый из нас это испытывал. Есть отношения с другими, которые лечат эти синяки и помогают раскрываться. Собственно для этого существуют психологи, а ещё друзья и девушки. Ну с психологом безопаснее проходить первые шаги)) Удачи, Вам!
|
Виберіть психолога для консультування з приводу комплексів меншовартості, рятівника, відмінниці, самозванця тощо
| 07-05-2020 23:37:54Дополнение от автора |
|
Дуже дякую за підтримку) На слова «чим менше ми дівчину ми любимо,тим більше подобаємося їй» Протягом свого життя я набираюся нового опиту спілкування з людьми. І воші слова,дуже правельні! Я часто дарував подарунки,говорив хороші слова,ставив на перше місце її. А дівчина просто перестала мене сприймати. Добрі поступки ніхто не замічає. Любов не цінять. Я обезцінився у її очах. Але це вже інша історія... На щод запитання « чи чую я таке тільки з дівчатами? І чи я чую час,що важко підтримувати бесіду,чи про це говорить дівчина» Так от,як правело важко говорити з дівчатами. Я сам замічаю,що розмова заходить у тупік. У мене присутня така «скованість» я незнаю,що говорити і чим ділитися. Просто бувало,що зустрічався з дівчиною майже рік,відкрив свою душу,розказав про всі проблеми і бажання,в надії получити якоїсь підтримки від дорогої людини. Іноді це дуже важливо... Але людина,яка здавалася мені рідною,виявилася черствою. Умі мої проблеми і недоліки тільки придирала. Я така людина,що неможе тримати почуття у собі! На жаль. Але цим нехтують і не цінять... Замість того,щоб усвідомити,або постаратися мене зрозуміти,дорога для мене людина починає мене придирати і вказувати на усі мої мінуси... Говорить я слабак,мені 19 а я ще немаю робити,бо нормальний чоловік хоч якось намагається на себе заробити. Це неправельно,як на мене так говорити. Тобто вона шукає хлопця,на якого можна вудочку закинути? Завжди хоча,шоб все було по її! Іноді були важкі моменти,коли підтримка її була для мене дуже потрібна,але я не получав від неї її. Потім вона мені витикнула нібито я слабак і весь час жаліюся. Після цього ця людина вже не така і рідна...Хоча я її люблю досі... Після похожих випадків незнає кому вірити,кому ні. Що говорити,а що ні. Тепер важко комусь довірятися... Краще бути самому,але тоді небуде опиту спілкування з людьми і я так ніколи не зможу нормально навчитися спілкуватися... Так з батьками спільної мови тоже немає. Вони не підтримують мої інтереси. Я немаю ні від кого підтримки. Моральної підтримки. Так друзі іноді мене підтримують,але це на словах,насправді їм всеодно мабуть на мене у них своє життя. Тим паче коли я зустрів дівчину з якою зустрічався рік,я мусів покинути усіх друзів,бо дівчина сильно ревнувала... Тепер вона мене покинула,як я колись своїх друзів. Друзі мене пробачили і поставилися з розумінням,але шрам буде,як у них так і у мене... На щод слів «у вас дуже цікавий і багатий внутрішній світ» так ви праві... Я часто відривав його,але марно. Краще б цього не робив. Я часто відкривався людям,але мене не сприймали у серйоз,тому незнаю,як правельно тепер чинити... |
| Ольга Владимировна Головченко (Днепр) 08-05-2020 12:21:22 |
|
| 08-05-2020 18:20:02Дополнение от автора |
|
Відносини з батьками не дуже. Так від батьків я получаю підтримку,особливо у плані фінансів. Як і всі батьки,мої мене люблять і цінують мене,стараються допомогти мені. Але моральної підтримки я немаю. Батьки ніколи не підтримували мої інтереси. Навіть зараз,коли я вже майже закінчив коледж,вони прагнуть,щоб я поступав дальше,хоча я проти цього. Вони вважають,що я маю мати вищу освіту,і не слухають мене... У мене інші приорітети і погляд на життя. Один реченням,вони хочуть мене зробити тим,ким я не хочу бути. Тато мене особливо не розуміє,хоча іноді говорить,що розуміє,хоче це не так,бо якби розумів,то підтримував мене,але цього немає. Я не відчуваю підтримку,лише обов’язок вчитися і жити,так як батьки вважають за краще! Так я розумію,що вони хочуть для мене краще життя,але таким чином вони леге погіршують його. Тата з дитинства я майже дома не бачив... Діло у тому,що він весь час їздить за границю на роботу,то у Росію,то у Франції,Польщу і так далі. Від самого малку я незнав,що таке тато і якщо мене ображали у школі,то за мене не було кому заступитися...Коли інші діти мали повноцінну сім’ю... Знаєте,як би не звучало страшно,але я так і не знаю шо таке тато і можливо,через те,що я зростав без нього, у мене зараз проблеми із собою. Страх перед людьми і перед суспільством. Я незнаю,як це обяснити... Весь час я ріс під маминим крилом,тому можливо саме через це,я скромний,добрий і спокійний, у мене трохи характер не чоловічий,тобто я немаю чіткого свого я... Це важко обяснити... Можливо багато хто би подумав після моїх слів,що я святий а усі решта ні. Наспрвді ні я тоже проблемний,тому що я живий і також іноді маю право на свою думку... Коли я поступив у коледж,я ще незнав,хто я і чого хочу. Я любив кулінарію і програмування колись,але став юристом. Тепер коли мої страждання підходять кінцю от от, вони знову вимагають,щоб я йшов поступати дальше. Я згадую чотири роки назад коли я сказав,що хочу на кухаря,то тато сказав,що навчить мене і сам готовити їсти,що мені потрібна чоловіча професія престижна,але як не смішно сому більшість юристів зараз саме дівчата))) Я звісно не хотів на юриста,тато через це образився не мене. Тому я сказав,що хочу на юриста,лишень щоб на мене не ображалися. Ось так я став юристом,ну майже у мене ще місяць і диплом. З одногрупниками я спільної мови не мав. Мені були не цікава ці нудні лекції і семінари про цивільне право і суд... Нудьга повна. Як тільки можна таке вчити. Я творча людина,я люблю творити,мандрувати, відчувати тонкі ноти життя тим самим во з’єднуватися зі світом і природою. Я лютою походи,мріяв відкрити власний ресторан. Але я точно ніколи не мрія стати юристом,щоб весь день протирати штани на нудній роботі!!! Зараз батько хоче після того,як я поступлю на бакалаврат,забрати мене на роботу до Франції! І тут запетання,то навіщо ще тратити купа грошей і часу,щоб всеодно робити на стройці??? Невже мені тоді потрібна ця вища освіта!?? Знаєте складається враження,що я один нормально і правельно мислю у своїй сім’ї... Стосунки з батьками я би навіть сказав погані. Вони ніколи мене не зрозуміють,а я їх... Хочеться просто пожити окремо. |
| Ольга Владимировна Головченко (Днепр) 08-05-2020 18:33:00 |
цитата:
Знаєте,як би не звучало страшно,але я так і не знаю шо таке тато і можливо,через те,що я зростав без нього, у мене зараз проблеми із собою. Страх перед людьми і перед суспільством. Я незнаю,як це обяснити... Весь час я ріс під маминим крилом,тому можливо саме через це,я скромний,добрий і спокійний, у мене трохи характер не чоловічий,тобто я немаю чіткого свого я.
|
Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!
Вы можете предложить автору этого вопроса пообщаться
Отправить запрос на общение могут зарегистрированные пользователиЧтобы отправить автору этого вопроса предложение пообщаться, Вам нужно быть авторизированным.
 |
|
Наші психологи
Похожие онлайн консультации
30-04-2020
Боюсь опозориться
26-04-2020
Всегда хочу стать хорошей девочкой
17-04-2020
Депрессия..
17-04-2020
Как бороться с застенчивостью?
14-04-2020
Дети погодки и осуждение окружающих.
14-04-2020
Зажатость в общении
06-04-2020
Как побороть комплекс
02-04-2020
Комплексы
04-03-2020
общение с людьми
Рекомендуємо
Что такое социофобия?
Страх общения осуждения и другие признаки социофобии, а также как отличить нервозность и ситуативную тревогу от социальной фобии. Тест на социофобию.
Комплекс «плохой матери»
Что сделать для того, чтобы мой ребенок соответствовал каким-то там «правильным» параметрам? Я погрязла в комплексе «плохой матери»: это вечное недовольство собой, вытягивания из себя последних ресурсов для создания гениального ребенка...
Дети своих родителей или следствия губительных посланий
Ребёнок получает и наследует ценности, ориентиры, установки, привычки от собственных родителей. Но самое главное он начинает определять себя из тех обратных связей и посланий, которыми окутывают его мать и отец.
Перфекционизм
Желание сделать всё не просто хорошо, а идеально. Явление, щедро поддерживаемое в современном обществе. Перфекционизм зарождается еще в детстве, когда к ребенку выставляются непомерные требования (ходить только спокойным шагом, получать только высш
