Доброго дня, Nike.
Дуже співчуваю, що у Вас смертельно хвора мама. Це дійсно боляче і хочеться Вас підтримати.
цитата:
Мне очень тяжело об этом говорить, но я уже не могу держать это в себе, потому что меня аж выкручивает от этой боли. У меня больная мама и я не знаю сколько ей осталось жить, я ее очень люблю, и мне кажется, что я должна что-то для нее сделать, по крайней мере все время быть с ней, а я живу в другом городе. Я думаю, что я должна помогать ей финансово, но я этого не делаю.
Скажіть, будь ласка, хто зараз доглядає за Вашою мамою (батько чи інші родичі)? Чи є у Вас можливість приїхати до мами на декілька днів? Ви написали про фінансову підтримку і що хочете їй допомагати - це благородна мета, однак, для того, щоб Ви змогли це зробити, Вам, перш за все, необхідно, подбати про себе ("Вдягніть мсневу маску на себе, а потім на іншого"), адже у Вас просто не вистачає внутрішнього ресурсу на роботу.
цитата:
Но мне было приказано молчать, то есть я каждый день просто делаю вид , что все хорошо. Я ни с кем об этом не говорю и я топлю эту боль в себе!
Біль можна зменшити лише тоді, коли Ви нею ділетеся із іншими і Вас підтримують. Іншого виходу, на жаль, немає.
Скажіть, будь ласка, хто саме Вам "заборонив" мовчати про цю ситуацію? І як ця особа аргументувала цю заборону? Ви маєте право на почуття та їхнє вираження. Заборона - це психологічне насилля над Вами як особистістю.
цитата:
Окончательно добивает и вгоняет в депрессию меня мой парень, которого я люблю, но который постоянно выводит меня на эмоции и ему это нравится, он тупо питается моей энергией, моими нервами. И мне кажется, что из-за низкой самооценки я не могу его бросить, и продолжаю все это терпеть и быть зависимой от него.
А Ваш хлопець знає, що Ваша мама хвора? Можливо, якби Ви йому сказали, то він би Вас підтримав, а так він не розуміє, що з Вами відбувається.
цитата:
Я чувствую, что все не так, я боюсь будущего, меня душат мои страхи. И меня научили держать все в себе, не показывать эмоции на людях. Но это невыносимо. Мне нужна помощь! У меня опускаются руки от безысходности, у меня пропадает желание жить, не то, чтобы я хотела умереть, нет, но именно жить, идти что-то делать, развиваться у меня нет. Что мне делать?
Вам необхідно терміново звернутися індивідуально до психолога, щоб Ви змогли екологічно впоратися зі своїм психологічним болем та виразити його (якщо проблеми у фінансах, то завжди є психологічні служби при навчальних закладах, телефон довіри, соціальні служби). Ця негативна батьківська установка, що "Ви маєте все тримати у собі" заважає Вам і робить Ваше життя нестерпним (Ви і самі бачите). Коли Ви накоплюєте, придушуєте свої переживання, то цей "тиск", рано чи пізно, взірветься і може призвести до психосоматики, депресії, тривоги, безпричинного гніву, неврозів і т. д. Тому, будь ласка, потрурбуйтеся про себе, адже Ви цінна та важлива, дозволивши Вам допомогти спеціалістам.
Ответ отредактирован автором 26-05-2020 14:24:07