Доброго дня, nikb5a.
цитата:
Он помогает в критичных ситуациях. Но проблема в том, что он сам не сильно понимает нормального воспитания. Поэтому этим и занимаюсь я.
Дуже важливо, щоб у вихованні дитини брали участь обоє батьків. Діти - це віждображення батьків. Безумовно - це дуже сумно, що у чоловіка не було хорошого дитинства, однак він має дати таке дитинство своєму синові. Найідеальніший варіант для чоловіка - це звернення на індивідуальну терапію. Якщо він не захоче, то хоча б спільне відвідування просвітницьких лекцій із психоедукації + звернення до дитячого психолога із всією сім'єю.
цитата:
Он вылез на голову. В какой то момент, с месяц где то назад, он совершенно перестал слышать мои НЕЛЬЗЯ. В крайних случаях начинает бунт - вчера была последняя капля, я в отчаинии.
Перша думка, яка виникла, коли я читала Ваш запит - це те, що він гнівається на матір, а перенаправляє це на Вас із чоловіком + можливо він і гнівається на себе, адже дитина у цьому віці не розуміє, чому його покинула мама і починає вбачати проблему у собі.
Якщо говорити про гнів, то навички розвитку емоційної регуляції, самовираження, закладаються у віці 3 років і помітно, що він перебував у психологічно нездоровій атмосфері, що, безумовно вплинуло на його сьогоднішню стратегію вираження емоцій. Він не вміє конструктивно заявляти про свої потреби (і тут вагому роль відіграє те, як Ви із чоловіком демонструєте свої стратегії) та у нього низька толерантність до фрустрації.
Також дуже важливо зрозуміти, як саме Ви реагуєте на прояви гніву дитини, як він його виражає і як виражаєте гнів ви із чоловіком.
Варто також подивитися, які у хлопчика стосунки із вчителями, однолітками. Чи немає там проблем.
цитата:
Но так как часто во время уроков каких либо он начинал при любых сложностях или замечаниях уходить, истеричить и т.п. мы договорились, что как только он начинает так делать, мы сразу же прекращаем работу....Ведь каждый раз это истерика затягивалась на целый день. Просто прекращаем работу и вознаграждение которое он получал на следующей день после читания (пол часа ютуба) отменялось.
Помітно, що Ви використовуєте стратегію негативного підкріплення, але забуваєте про іншу ланку: співчуття. Крім цього, важливо зрозуміти, як саме Ви робите зауваження. Можливо він і використовує істерику, щоб припинити працювати (адже Ви з ним про це домовилися).
цитата:
Я не могу позволить себе вести себя с ним грубо, но он как буд то только этого и ждет. На другое не реагирует.
Будь-яка людина потребує уваги і визнання. У коджного з нас є свої стратегії їх отримання. Помітно, що хлопчик звик отримувати "негативні погладжування" і далі продовжує цю стратегію. Мені здається, що, крім вище зазначених факторів, йому не вистачає позитивної уваги.
цитата:
Лег на переходе на ступеньках на второй этаж и сказал что будет спать там. Я решила просто не поддаваться, и мы с мужем просто тоже лягли спать. Я думала что он все равно поднимится на верх в свою кровать. Но нет. Прошло пол часа, сорок минут - а он там же. Я подошла и сказала что если он не поднимиться, то его ночью продует и в лагерь он не поедет так как заболеет. Ему было все равно. Пол часа еще спустя я сказала что заберу телефон если он не пойдет спать в кровать. Не реагировал. В конце концов я уже сорвалась и дала ему по попе и за руку подняла в кровать.
Тут у Вашій поведінці спостерігається непослідовність. Спочатку Ви проігнорували його і, таким чином, дозволили спати на сходинках. А потім - прийшли і почали ставити нові ультматуми. Подивіться, Ви не запитали першопочатково про його почуття, не визнали його гнів чи сум, не запитали його, що його хвилює, не висловили своє хвилювання про нього (щодо сну на сходинках). Проте витратили багато часу на "психологічні ігри" з отримання негативної уваги.
Як бачите, проблема багато
комплексна і ситстемна, тому необхідно працювати на всіх рівнях (з дитиною, із Вами та чоловіком, із вчителями і т. д.).
Вірю у Вас і бажаю Вам удачі!