Мабуть, але коли я питалась розповісти подрузі, за фахом психологині, що в мене є такий стан й я не знаю як знайти вихід, знову зібратися й вернутися до попередньої продуктивності, уважності, мені було сказано, що я сильно розклеююсь та нию. А треба просто взяти й робити.

й часто мені кажуть ультимативно психологи, що я інфантильна, от нещодавно сказали, що обрала маску "добра мати" та усім нав'язую силоміць свою поміч, а, насправді, в своїй правозахисній організації моя допомога никому не потрібна.

Для мене це робити свою роботу ідеально, не вчиняти жодних помилок. Та завжди отримувати як найкращій та вигідний результат.

Я невпевнена,що зможу адекватно зреагувати на наступні таки аналізи мене.

Вся співробітники.

Я дуже люблю свою професію, мені подобається в ній все.

А от те, що з нею останні 5 років зробила держава - ні. В нас були дуже дієві механізми роботи, ми насправді могли допомогати. Тепер вони усе це переписали, вписали такі вимоги, що хоч плач. Й все зводиться до до хабарів. Але то таке.