Отнтшения

Александра, добрый день!
Что Вы хотите? Вы обсуждали с ним, почему Вы не хотите?

Доброго дня, Олександра.

Как быть? Отложить разговор?

Стосунки - це відкрите обговорення, якщо Ви "відкладете розмову" у довгий ящик, то незадоволення і фрустрація буде накоплюватися, що переросте у "великий вибух" та конфлікти.

Во втором семестре предлагает жить вместе, так как мне тоже понадобится жилье. Но я чувствую сопротивление внутри тому, чтобы жить вместе.

Скільки Ви вже разом із хлопцем? Що Вас хвилює у переїзді?

Он расстраивается из-за этого. Говорит, что я его единственный вариант по определенным причинам и он очень хочет.

Ви уточнили у нього: хлопець засмутився тому, що Ви не хочете жити із ним (можливо він відчуває, що Ви не довіряєте йому), чи тому, що у нього немає інших варіантів?

Подозреваю, что за этим стоит просто желание жить со мной.

Ок, припустимо, що так і є. Що це особисто для Вас?

С одной стороны, я его понимаю, с другой стороны, я злюсь, что он не принимает мое решение.

Ви йому казали про ці свої переживання у такому формулюванні?

(Просто в нашем родном городе меня всё ещё заставляют приходить в 10-11 без опозданий и его это напрягает)

А особисто Вас це хвилює?

1) я не знаю, как отреагирует на это мама.

Помітно, що Ви психологічно ще не сепарувалися від матері. Можливо сепарацію ще ускладнює фінансова і просторова залежність від батьків. Насправді, Ви повнолітня і тому лише Ви відповідальна за власне життя. Ви маєте право на свій шлях, вибір, темп і помилки. Безумовно, Ви вдячні батькам за їхню турботу, проте це не означає, що Ви повинні бути завжди біля них і "радувати" їх. Ви не відповідальні за почуття, поведінку, ставлення інших людей, а лише за власні.

2) возможно, я захочу жить в общежитии своего ВУЗа

На скільки я зрозуміла, Ви зараз десь на 1 курсі і ще не жили у гуртожитку (у зв'язку з карантином), тому не можете остаточно сказати, чого хочете і це нормально. Припускаю, що Ви хочете сепаруватися від батьків поступово: життя з дівчатами - хлопцем тощо і це виключно Ваш вибір.

3) я не представляю, как это - жить вместе

Давайте уявимо наступну ситуацію: ви з'їхалися із хлопцем. Які у Вас переживання і картинки в голові? Що може найгірше трапитися?

4)боюсь, что я не смогу полноценно заниматься учёбой.

Обгрунтуйте, будь ласка, детальніше свою думку. Ви хвилюєтеся, що стосунки із хлопцем заважатимуть Вашій самодисципліні?

Скорее всего, что он чувствует, что я ему не доверяю.

Це лише припущення, я б рекомендувала Вам перепровірити свою гіпотезу безпосередньо у нього.

И, скорее всего, что у меня есть небольшие переживания о том, что будет, если мы вдруг сильно поссоримся.

А що буде найгірше? Через що буде сварка? Насправді, конструктивне вирішення конфліктів - це основа міцних стосунків, психологічної близькості і навіть найгармонійніші пари конфліктують.

Он не понимает, как можно любить и не хотеть.

Дуже важливо зрозуміти, що вкладає у поняття "любов" Ваш хлопець і Ви. Любов - це не лише пристрасть, але і зобов'язання та психологічна близькість. Зараз помітно, що Ви переживате важливий і, водночас, хвилюючий етап у Вашому житті - початок самостійного життя і сепарація від батьків. На скільки я зрозуміла із Вашого запиту, хлопець вже психологічно сепарувався, а Ви ще ні і тому він намагається Вам допомогти через "жорстке видьоргування із батьківського середовища" + можливо у нього є якийсь страх (базуючись на попередньому досвіді), тому він і "набирає такий темп". Водночас у Вас свій темп і Ви маєте на нього право і тому хотіли б хлопця інший різновид підтримки (наприклад, підбадьорення, взаємне часопроводження, прийняття тощо).

Також хотілося б у Вас уточнити: що Вам дають ці стосунки, а чого у них не вистачає? Ваш хлопець часто Вас контролює у різних сферах життя, чи він є ревнивим?

Мне всю жизнь говорили, что "любовь" мешает карьере и "сначала карьера, а потом семья".

Хто саме Вам це говорив? Які у Вас стосунки із батьками і батьків між собою як пари? Можливо та людина, яка говорила Вам це і установки якої Ви несвідомо засвоїли, несвідомо проробляє через Вас власні внутрішні конфлікти. Насправді, любов - це не дві половинки одного цілого, а дві окремі особистості, що вирішили бути разом. Припускаю, що Ви спостерігали випадки, коли люди перебували у созалежних стосунках і жертвували своїм особистісним, професійним розвитком заради партнера. На жаль, дуже часто люди плутають любов і созалежність. При любові партнери підтримуюють один одного у починаннях та бажання + поважають особистісні межі.

Когда я вот сейчас отвечаю на Ваши вопросы, я начинаю понимать, что во мне сидит убеждение, что я ещё очень маленькая для совместной жизни с парнем.

Ок, тоді яких би стосунків Ви особисто хотіли і чи хотіли б їх взагалі? Крім цього, дуже важливо розмежувати Ваше "хочу" і "треба".

Но что-то во мне дает мне повод переживать на этот счёт.

Припускаю, що це говорить всередині Вас та батьківська фігура, яку Ви інтегрували в структуру своєї особистості (а точніше, установки, що Ви засвоїли від мами і дідуся) + можливо Ви несвідомо проектуєте Ваші дитячо-батьківські стосунки із татом на Вашого хлопця, тому і боїтеся психологічної близькості (у досвіді з татом було відторгнення). У Вашому випадку найкраще - це індивідуальна довготривала терапія із психологом-психотерапевтом, де через терапевтичні стосунки Ви б пропрацювали свої дитячо-батьківські стосунки і інтегрували в структуру особистості позитивну фігуру психотерапевта.

Когда мы проводим вместе дни с мч, то я чувствую себя комфортно. Знаю, что у него тоже есть цели и он даст мне поработать над моими.

Через режим переписки я можу лише порекомендувати Вам наступне: орієнтуйтеся на свої бажання і запитуйте себе: "чи я цього хочу, чи це скоріше із позиції треба"? + поговоріть з хлопцем про безболісну поетапну сепарацію від батьків (наприклад, спочатку гуртожиток (щоб відчути дух студентського життя), а потім - можливо і спільне проживання. Подумайте про варіант фінансової сепарації від батьків (підробіток). Зазначте хлопцю, що Ви його кохаєте і ця ситуація ніяк не пов'язана з ним, а з Вашими внутрішніми конфліктами, які йдуть родом з дитинства і які Ви зараз поступово намагаєтеся вирішити, адже "Якщо рвати рослину з корнем, то вона загине". Прийміть його переживання, пов'язані із цією ситуацією і скадіть, якої підтримки Ви б хотіли від нього, а яку він би хотів від Вас. Пам'ятайте - Ви не Ваша матір і є творцем свого життя, тому можете створити власний позитивний досвід стосунків.

Ответ отредактирован автором 24-09-2020 15:31:03

Огромное спасибо!

Дуже радію, що змогла Вам хоча б трохи допомогти. Бажаю Вам конструктивної розмови з хлопцем і пам'ятайте, що саме Ви знаєте що для Вас найкраще, тому не бійтеся аналізувати власні бажання і потреби.