Відносини діти/батьки.

Добрий день. Буду вдячна за поради та рекомендації. Моїй донечці 6 років, цього року пішла у 1 клас. Останнім часом у нас явно змінились відносини, дитина може мені то язичок показати, то покривлятись коли їй щось не подобається, то рукою кулак показати. І мені сумно і дивно чому так, адже я завжди вважала, що якщо нічого поганого не робити по відношенні до дитини, то все буде добре. Я за ці 6 років ніразу не дозволила собі як більшість батьків, ні слова поганого сказати, ні по дупці дати, що для мене взагалі не допустимо. Я старалась з будь-яких питань звертатись за порадами до психологів, сама читала безліч літератури по дитячій психології, дивилась різні вебінари та ін. Єдине, що я могла це на підвищеному тоні,але без образливих слів звернутись до дитини, бо різні ситуації бувають. Всю себе присвячую дитині, стараюсь забезпечити дитину всім необхідним і всім, що б їй хотілось. Та чомусь зараз так... ( чи може це бути образа, за те що народився братик, а вона це важко переживала(що я її не люблю тепер, а братика і т. Д Йому вже рік), чи на це так впливає адаптація до школи, чи можливо так відбувається сепарація... Я незнаю... Як себе поводити... Суворою я не можу бути з дитиною, а закрити на це очі... То ж дитина тоді зрозуміє, що так можна і буде ще гірше...
Дякую, за рекомендації.