Боюся самотності

Рік назад розвелася з чоловік. Дуже боляче це проживала. Після 8 місяців+заспокійливих трохи почала приходити в норму. А 2 місяці назад мене звільнили. З того часу в мене сильні нервові зриви. Я часто плачу. Нічого не получається. В середині біль постійно і таблетки цього разу не допомогають. Друзів майже немає. Всі одружені з дітьми їм не до мене і моїх проблем. Через вічно поганий настрій ніяк не можу знайти роботу. Просто накриває страхом і так не хочеться знову йти в магазин працювати, аж до сліз , але на іншу роботу мене теж не хочуть брати, кажуть - нема досвіду. Я вже у такому відчаї. Постійно думаю про колишнього чоловіка і щоб до нього повернутися. Хочеться дітей і сім\'ю. Хочеться бути з тим хто не покине як друзі. З батьками теж погані відносини, мама постійно напрягає релігією , а тато кричить весь час на маму. Рятує тільки те, що я живу не з ними. Не знаю як вибратися з цього всього. Як знайти в собі сили рухатися далі якщо зараз НР а далі локдаун і ще місяць треба буде сидіти дома. Я погано сплю, погано їм. Хочу щоб хоч біль ці внутрішня зникла. До психолога немає можливості піти бо не працюю і не знаю коли буду працювати. З чоловіком розвелася бо в нас були дуже різні погляди на життя, але тепер він каже, що теж все переосмислив і хоче сім\'ю. Думаю може дійсно спробувати ще раз адже він єдиний хто дзвонить навіть після того як я з ним розвелася. І хоче все повернути. Ми були одружені 5 років. Мені так зле зараз, що я навіть не уявляю як маю будувати відносини з кимось іншим. І за рік у мене нікого не було. Ніхто навіть на побачення не запросив. Будь ласка, допоможіть порадою, бо я пишу це у відчаї.