Question

08-02-2021

Я не вірю,що мене можна любити. Не вірю навіть в любов мами, думаю, що її так звана любов це просто прив'язаність і почуття обов'язку переді мною. Коли хлопець каже, що любить мені стає приємно і я приймаю його слова, але через якийсь час я думаю, це брехня. Завжди є думка, що мене неможливо любити. Я себе почуваю завжди непотрібною, зайвою, дурною і сильно наївною. Появилась думка, що можливо це через взаємини з татом, який впринципі і нема і ніколи не було. Він ніколи мною не цікавився, коли дзвонив, то п'яний і це боляче. Я мушу змусити себе повірити в значимість для інших, але не виходить і я не знаю як це зробити.

Вопрос от: Аліна; Возраст: 19

понравился вопрос?

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

08-02-2021 19:23:53Дополнение от автора

Як мама ставиться до свого чоловіка, Вашого батька? Як у них склалися стосунки?
В дитинстві мама налаштовувала мене проти нього, вона його боїться, засуджує і завжди погано про нього відгукувалась. Я її зараз розумію, бо і правда на те були причини, але дитиною звісно було чути такі речі боляче.

А на основании чего такая мысль? По каким причинам Вы не заслуживаете любви?

Мені здається я зовсім нічого не варта і нікому не потрібна. Просто є та й є собі, якби не було мене то нічого і страшного. Думаю мене завжди можна замінити кимось набагато кращим. Люди зі мною напевно через те, що я їм зручна якийсь час.

Как давно у Вас мысли о том, что не заслуживаете любви? Почему не заслуживаете? Бывают ли моменты, когда становится легче, если да, то какие мысли приходят в этот момент к Вам?

Ніколи не думала що мене хтось просто любить бо я є, але років у 17 я почала вважати, що всі хто біля мене просто мене використовують, чи мають якусь свою вигоду.Легше мені не стає. Ніколи і нікому не вірю. Ну можливо на хвилину- дві, тоді зразу думаю, що я така яку любити не можна. І відразу стає соромно, я ж бо повірила спочатку словам.

08-02-2021 23:33:32Дополнение от автора

"Але починати варто з того, щоб навчитися приймати свою значущість для самої себе"
Я розумію це і побувала себе полюбити, але кінець кінцем я починаю себе гнобити і плачу. Відвідувала психолога з цією проблемою, проте результату не бачу. Я зовсім не знаю що робити

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Юлия Якименко
(Онлайн)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Яна Музик
(Київ, онлайн)

Нiна Уенем
(Онлайн)

Похожие онлайн консультации

24-11-2020 Недовіра

10-07-2018 недовіра, ревность

Алла Григорівна Веленко (Київ) · Answer 1 · 2021-02-08 17:11:17

Доброго дня Аліночко! Співчуваю Вам. І Ви дійсно праві, коли вважаєте, що ключ до рішення Вашого питання потрібно шукати саме в стосунках з батьком, але і не тільки... Ота сама недовіра, яка "отруює" Вам життя, має під собою більш глибокі корені... Як мама ставиться до свого чоловіка, Вашого батька? Як у них склалися стосунки?

Наталия Павловна Венглинская (Киев) · Answer 2 · 2021-02-08 17:15:19

Аліна, доброго времени суток!
Грустно читать Вашу историю.

цитата:

Завжди є думка, що мене неможливо любити.

А на основании чего такая мысль? По каким причинам Вы не заслуживаете любви?

Юрий Витальевич Каракаптан (Харьков) · Answer 3 · 2021-02-08 18:52:26

Как давно у Вас мысли о том, что не заслуживаете любви? Почему не заслуживаете? Бывают ли моменты, когда становится легче, если да, то какие мысли приходят в этот момент к Вам?

Мария Валериевна Радченко (Днепр) · Answer 4 · 2021-02-08 20:35:35

Ви пишете, що мусите змусити себе повірити у свою значущість для інших.

Але починати варто з того, щоб навчитися приймати свою значущість для самої себе. Коли людина вважає, що її не можна любити, це означає, що людина сама в собі сумнівається. Тому їй і важко повірити, що хтось інший може її любити.

Наталия Павловна Венглинская (Киев) · Answer 5 · 2021-02-08 23:42:27

цитата:

Мені здається я зовсім нічого не варта і нікому не потрібна.

Тобто Ви не впевінені?

цитата:

Люди зі мною напевно через те, що я їм зручна якийсь час.

А Ви з людьми заради чого?

цитата:

думаю, що я така яку любити не можна

А за що любити можна?

Алла Григорівна Веленко (Київ) · Answer 6 · 2021-02-09 16:18:35

Доброго дня Аліночко! Ви пишете, що раніше любили тата, а тепер ні, бо зрозуміли який він... Так, його вчинки не дуже гарні, але... По-перше, танго танцюють двоє: чоловік та жінка - дві половинки одного цілого. Поведінка батька певне дзеркалилася з якимись внутрішніми проблемами мами, однозначно! Окрім того, мені чомусь здається, що у бабусі також з дідусем якось не дуже було... Це все певні життєві сценарії, поведінкові моделі, які, зачасти підсвідомо передаються по жіночій або чоловічій лінії... І діють на рівні рефлексів... Тому "шукати винних" не кращий варіант. Тим паче, що є негласний закон: чим більше ми засуджуємо свої батьків, тим швидше наступаємо на ті ж самі граблі... Отже, потрібні практики прийняття та прощення, однозначно! По-друге, те що Ви зараз відчуваєте, це швидше за все не почуття Вас як дорослої жінки, а почуття "маленької дівчинки", якій було дуже погано в дитинстві.. Отже потрібна робота по відокремленню Вас-дорослої від Вас-дитини... Те, що Вам не пощастило одразу вирішити питання з психологом, ще не означає, що не потрібно працювати знову! Тим паче, що це Ви відчуваєте інтуїтивно, бо зайшли на цей сайт... а випадковстей у цьому житті не буває...

Марта Надточій (Львов) · Answer 7 · 2021-02-09 18:29:03

цитата:

Я розумію це і побувала себе полюбити, але кінець кінцем я починаю себе гнобити і плачу. Відвідувала психолога з цією проблемою, проте результату не бачу. Я зовсім не знаю що робити

Аліно, чи обговорювали ви з психологом, те, що не бачите результатів роботи?
Скільки часу тривала психотерапія?
Можливо ви очікували швидких результатів або не вдалося побудувати довірливі стосунки зі спеціалістом.