Question

26-05-2010

півроку назад я розлучилась. виховую сина 10 років. набридли постійні образи, рукоприкладство, часто на очах у дитини, нервові зриви.
зараз у мене інший чоловік, вдівець, має дві доньки. так вийшло, що рідний батько сина розповів йому про мого іншого чоловіка раніше, ніж це встигла зробити я .син не дуже хоче спілкуватися з майбутнім вітчимом. бачу, що ревнує мене до того чоловіка і його доньок і відчуває вину перед батьком, вважаючи, що цим спілкуванням зраджує його. я періодично живу то вдома зі своїми батьками, то у цього іншого чоловіка. хочу налагодити стосунки з його дітьми, та й подружити його зі своїм сином. син періодично, особливо після спілкування з рідним батьком, починає мене шантажувати, мовляв, не поїду з тобою, не буду там жити, не буду ходити в нову школу. став примхливим, вередливим. вважає мене винною у розлученні з батьком. звісно, я ніколи не говорю дитині, що його тато поганий і не забороняю спілкуватися. той купляє його грошами, новими речами, а виховання як такого не дає. в результаті я виходжу поганою мамою, бо сварюся з ним, вимагаю поваги і послуху, а тато хороший, бо ніяк не оцінює його вчинки, а, навпаки, потакає.
я не збираюся миритися з колишнім чоловіком, бо лише зараз віднайшла спокій в душі. але не знаю, як вплинути на сина. одні кажуть, щоб була з ним строгішою, не розпускала,більше контролювала інші ж радять говорити, пояснювати. наразі ні те, ні інше не дає результатів. та й проконтролювати кожен його крок так само не можу, не можу не дозволити йти гуляти чи до друзів. я розумію, що ще мало часу пройшло. в нього і так характер був складний, а зараз ще більше зіпсувався, та й батьки, з якими я зараз живу, втручаються у наше спілкування, також винуватять мене у зміні характера сина. коли я пояснюю синові, що новий чоловік любить мене, він не хоче розуміти і каже, я тебе теж люблю, ми можемо жити двоє.
як я маю його переконати? як має поводитись з ним вітчим? бачу, що він також не зовсім розуміє свою роль. він строгий, а мій син звик до вседозволеності , принаймні з боку свого рідного батька. він не розуміє, що не все можна хотіти, купити і робити. коли ми жили ще в сімї, я говорила чоловікові, що не все можна дозволяти, він відповідав: у мене один син, він матиме все. вплинути на його позицію я не могла. тепер ось маю такий результат.
розумію, що тут не одна проблема, а їх багато. але буду вдячна психологам за якісь настанови, в якому напрямку мені тепер рухатись.

Вопрос от: Irina; Возраст: 32

понравился вопрос?

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

27-05-2010 09:44:59Дополнение от автора

Дуже дякую вам, пані Галино і пані Тетяно. ви додали мені впевненості!

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Нiна Уенем
(Онлайн)

Галина Несмашна · Answer 1 · 2010-05-26 17:53:13

Ірино, ви прийшли до розлучення свідомо, вважаючи, що так буде краще. Однак, для дитини у будь- якому випадку, розлучення - це катастрофа - втрата опори, стабільності, безпеки - базових відчуттів, які потрібні для нормального розвитку.
Тому не дивно, що поведінка вашого сина може змінитися. Але навряд чи йому потрібні зараз тиск, контроль і вимога послуху. Скоріше, ваша любов і підтримка, відчуття того, що його люблять як і раніше. Будьте уважною до вибору засобів впливу на сина, щоб негативні оцінки не перевищували похвалу і заохочення. А то здається, що ви помінялися ролями з колишнім чоловіком --«…сварюся з ним, вимагаю поваги і послуху, а тато хороший, бо ніяк не оцінює його вчинки, а, навпаки, потакає.» Зазвичай материнська любов безумовна, а батьківська – вимоглива. У вас виходить навпаки. Чи не продовжуєте ви з колишнім чоловіком маніпулювати один одним, використовуючи дитину?

Мені здається, вам варто рухатися у напрямку очної консультації з психологом чи сімейним психотерапевтом :
- вам слід прояснити стосунки з колишнім чоловіком ( територіальний роз"їзд ще не означає завершення стосунків, емоційно ви можете все ще бути «прив"язаними» один до одного , тому і не можете знайти спільної мови щодо виховання сина.)
- У будь- якому випадку ви повинні пам’ятати, що у вашого сина є рідний батько і він залишається ним, незалежно від того, скільки часу і як приділяє сину.

- У нові стосунки ви "взяли з собою себе" - вам варто зрозуміти свою роль у тому, як складалися стосунки з колишнім чоловіком, щоб не повторювати тих же помилок у нових стосунках.

- І, зрештою, як налагодити нове сімейне життя, де знайти у ньому місце сину, щоб він не відчував себе зрадженим, покинутим, самотнім, непотрібним і т.п.

Нові стосунки не налагодяться самі собою, наче за помахом чарівної палички-вам доведеться прикласти зусилля, щоб поступово налагоджувати їх.
«Не треба смикати траву, щоб вона швидше росла.»
Любові вам і терпіння!

Татьяна Александровна Бородавко · Answer 2 · 2010-05-27 01:07:20

Ира, здравствуйте! Спасибо, что поделились своей проблемой. Она не простая и решение займет какое-то время и потребует от Вас всех Ваших душевных сил. Потому что для того, чтобы сын вел себя приемлемо для Вас, Вам придется научиться проявлять уважение к его отцу, несмотря на все то плохое, что было между Вами. Ребенок ведет себя плохо не сам по себе. Он только отражает Ваш конфликт и все время показывает Вам папу, и его отношение к будущему второму мужу. Он это делает не по своей воле и не по злой воле Вашего первого мужа, а по законам существования семейных систем. Если Вы дадите место первому мужу в своей душе и поблагодарите его за все то хорошее, что было между Вами, а также найдете в себе силы уважать бывшего мужа как отца Вашего ребенка, у мальчика не будет необходимости его показывать. Он будет просто Вашим сыном.
Итак, сядьте в кресло, чтобы Вас никто не потревожил, расслабьтесь и представьте своего сына, посмотрите на него с любовью. Затем представьте за ним его отца и скажите примерно следующее:
"Я обижена на тебя, ты причинил мне много боли. Но даже если я на тебя злюсь, я уважаю тебя как своего первого мужа и благодарна тебе за все хорошее, что было между нами. В моей душе всегда есть место для тебя. Что бы не происходило между нами как между мужчиной и женщиной, для нашего сына мы навсегда останемся мамой и папой. Единым целым". И сделайте мысленный поклон бывшему мужу. Потом посмотрите на сына и скажите ему с любовью: "Даже, если ты будешь таким же как твой отец, я все равно буду любить тебя таким какой ты есть. Я люблю тебя как своего сына".
Если с первого раза не получится, можно это сделать несколько раз, пока не получится. Пока в потоке любви не растворятся Ваши горечь и обида.
И запомните, как только Вы снова проявите неуважение или начнете предъявлять претензии первому мужу, ребенок тут же отреагирует и начнет плохо себя вести.
Теперь о значимости. Для Вашего мальчика самым главным и Важным человеком в его жизни будет отец, потом Вы, а уже потом отчим. И он не обязан относится к нему как к отцу, но сможет позже научиться его уважать, если отчим будет рядом с Вами как любимый мужчина и будет уважать вашего первого мужа.
Для Вас самым значимым всегда будет первый муж, потом второй муж, потом сын, потом дети второго мужа. И не пытайтесь заменять им мать. Это невозможно. Они будут к Вам хорошо относится, если Вы будете хорошо относится к первой жене Вашего второго мужа, их матери. Механизм тот же, что я описала раньше. Только за детьми нужно представить их мать и дать ей место в своей душе.
С мужем нужно поговорить насчет того, что что бы между Вами не происходило, вы навсегда останетесь для сына одним целым - родителями. И хорошо бы Вам, как родителям выработать единые требования по отношению к сыну. Для его пользы. Дети легко переносят твердые правила, а вот неопределенность порождает непослушание.
Сыну обязательно нужно сказать, что Вы его любите только как сына, а не как мужа. Поэтому Вы не можете жить с ним вдвоем. Когда он вырастет у него будет своя жена, а Вам сейчас нужен муж, но это его не касается. Насчет папы его, скажите что, что бы не происходило между Вами как между мужчиной и женщиной, его это не касается. Вы всегда будете его родителями и будете его любить, несмотря на то, что между Вами не все гладко. Взаимоотношения родителей - не касаются детей, это не их дело, не их уровень. Когда они вовлекаются в родительские конфликты и разборки, они уже не могут быть просто детьми, они уже несут ответственность за Ваши отношения.
Надеюсь, что у Вас все получится. Если есть еще вопросы, задавайте.

сын-отец-отчим