Доброго дня Anastasiaa! Ви пишете "начали одолевать
депрессии и срывы, перестаю контролировать агрессию". І як на мене, це основне, з чим варто дуже серйозно розібратися. Адже Вашій дитині потрібна любляча та врівноважена матуся... Психіка малюка та його, по факту, майбутнє життя закладається саме зараз, у цьому віці, хоча здається, що дитина ще зовсім маленька і нічого не розуміє... дітки все сприймають на рівні підсвідомості... Ваше прагнення дати сину(?) все найкраще - просто чудово! Ви любляча та турботлива матуся! Але, як на мене, дуже гостро прослідковується певне почуття провини перед дитиною "Я считаю себя плохой мамой из-за того,что не дала ребенку полноценной семьи,не смогла привести ее жить в свой собственный дом или квартиру. Не могу у ей покупать самые хорошие продукты и одежду. Ввиду того что ни с кем не общаюсь с момента ее рождения и постоянно думаю про то,что не смогла дать". А як відомо, почуття провини може штовхати людину не на найкращі дії та висновки, бо має підсвідому, неконтрольовану природу... Окрім того, я б загострила увагу на питанні, а що означає насправді дати дитині все найкраще? Чого насправді потребує малюк? Що саме дасть можливість у майбутньому дорослому житті почуватися повноцінно і стати гармонічною особистістю? І ці відповіді знаходяться, знову ж таки, на мій розсуд
сімейного психолога, у сфері глибинного розуміння дитячої природи, які і коли формуються установки та поведінкові моделі та усвідомленні безпосередньо власного життя... На скільки я зрозуміла, Ваша мама виховувала Вас також одна? Це питання дуже важливе... Адже, малюку ще тільки 10 місяців і життя не стоїть на місці...