Очень грустно

Здравствуйте, Саша! Поговорите, пожалуйста, с родителями о том, что Вас волнует. Какие у Вас с ними отношения? Это очень хорошо, что Вы не хотите обременять маму, но Вам сейчас, похоже, нужна помощь специалистов, а ее Вы можете получить только с помощью родителей. Лучше не затягивайте, иначе состояние может усугубиться.
Обращаю Ваше внимание, что, так как Вы несовершеннолетняя, родители несут за Вас ответственность по закону. Консультация (работа с психологом) возможна только с их разрешения

Добрий день, Саша.

Вообще я интересуюсь психологией и по симптомам поняла что это может быть депрессия и лучше обратиться к специалисту, но не могу.

Помітно, яка Ви усвідомлююча і рефлексуюча. Мені дуже це у Вас подобається. Ви велика молодець!

Так как мне ещё не восемнадцати, то и работу нормальную найти сложно.

Яка робота у Вашому стані? Ви не те, що будете неефективною, а навіть можете погіршити свій стан.

Сейчас с финансами в нашей семье сложно и я не хочу обременять маму. Она одна содержит меня и младшего брата.

Розумію, що Ви піклуєтеся про свою маму, однак тут питання життя і здоров'я. Припускаю, що Вашу маму набагато більше засмутить той факт, що Ваш стан погіршився, вона не звернула увагу і не відреагувала вчасно, тому не виконала свій обов'язок як опікун. Ваш стан зараз досить серйозний, тому не варто його обезцінювати. Якби у Вас був апендецит і болів би живіт, Ви ж не думали б про гроші за операцію і не терпіли б, то чим психологічне здоров'я менш важливе ніж фізичне? Ви зараз навіть не даєте Вашій матері шанс Вам допомогти. Крім цього, якщо Ваш стан погіршиться, то претензії будуть до Вашої матері, а не до Вас.

Я не ожидаю никакой поддержки со стороны людей, даже особо никому не могу рассказать что переживаю. Привыкла надеяться только на себя.

Важко так жити. Це дуже сумно, а ще сумніше, що Ви сама собі поставили обмеження і робите себе нещасною. "Бути сильною" - це звісно круто, однак такі люди швидко стають "слабкими" і втрачають свою силу, адже ми істоти соціальні. "Сила" - не у вмінні "героїчно протистояти труднощам самостійно", а у вмінні задіювати всі необхідні ресурси для досягненні цілі та шукати вихід.

Очень надеюсь что найду в себе силы выбраться из этого, понимаю что придётся кому-то рассказывать об этом, но очень страшно что меня отвергнут, скажут что это всё придуманно. Или же просто бросят, как только поймут что я нытик. Ведь грустные люди никому не нужны

У Вас був досвід коли Вас "відторгували", коли Ви проявляли сум? Або може Ви десь це спостерігали? Сум - це нормальна емоція, яка сигналізує нам про втрату чогось і важливо до неї прислухатися та перепроживати, адже почуття не зникають безслідно. Якщо Ви "придушуєте" якесь почуття і не даєте йому вихід, то це призводить до інших проблем: депресія, психосоматика, неврози, імпульсивні спалахи гніву тощо. Насправді, Ви вже отримали тут перший позитивний досвід, коли Ваш сум і Ващі труднощі визнали).

Справжні стосунки - це коли інша людина приймає нас такими, якими ми є, із всіма нашими емоціями. Це не означає, що ми маємо погоджуватися з не-ОК поведінкою іншої людини, скоріше, що ми вважаємо людину ОК без будь-якої причини, бо вона просто існує. Носити "маску веселості" дуже важко та і не потрібно, адже окрім страждань вона нічого не дає.

Моя рекомендація: поговоріть з мамою про свої труднощі і бажання звернутися до спеціалістів (у Вашому випадку необхідний психіатр (для діагностування) та психолог з психотерапевтичним напрямом + базовий медичний огляд (аналізи, ендокринолог, невролог тощо)). Далі вже мама, як доросла людина, буде шукати шляхи для вирішення цієї проблеми (можливо позичить кошти, або ж можна звернутися і у державну клініку (психіатр) + соціальну службу (психолог)).

Ответ отредактирован автором 17-01-2022 12:26:53

"не знаю как тебе помочь"

Ок, і в такі моменти саме Вашою відповідальністю є те, щоб сказати, якої саме допомоги Ви хочете. Люди дійсно можуть не знати як Вам допомогти і це доросла позиція відкрито про це говорити.

люди они простые и считают что психология это всё фигня. Они скажут что придумала всё.

Вони Вам казали прямим текстом, що "психологія - це фігня"? Обоє? І були реальні ситуації, коли Ви казали, що у Вас проблеми зі сном, різкі перепади настрою і вони сказали, що Ви це "придумуєте"?

Я не розумію, що Ви втратите, якщо скажите їм про свій стан і допомогу яку б Ви хотіли отримати? Найгірше, що може трапитися - вони Вам відмовлять і якщо так і трапится, то будете шукати інші шляхи.

Я, конечно, могу сманипулировать мамой чтобы она поверила мне, но зачем.

І що це саме за "маніпуляція"? Як вона має виглядати?

Отношения у нас не самые близкие, а мама сама иногда ведет себя как ребенок, эмоциональной поддержки от нее не получу.

Так цікаво, адже Ви, по суті, і не даєте їй можливості психологічно вирости, підкріпюючи її позицію дитину своїм мовчанням та моделлю поведінки "Я сама".

Ответ отредактирован автором 17-01-2022 12:41:18

Я уже придумала выход из своей ситуации. В первую очередь расскажу всё своему близкому другу и скажу о своих пртребностях. Попробую, конечно, и родителям рассказать, но сомневаюсь что из этого будет толк. Если друг меня не отвергнет, то все будет хорошо. Мне бы спортом ещё заняться, но, увы, не могу из-за состояния здоровья.

Депресія - це захворювання і просте спілкування з другом та фізичні вправи, на жаль, тут не зарадять, хоча, безумовно, це всерівно добре і я Вас у цьому підтримую. Цікаво, про які ж потреби Ви скажете своєму другу і чого б від нього хотіли?

По крайней мере, так говорила бабушка, а мама просто молча соглашалась. Что-то так и не услышала ее конкретной позиции.

Важливе уточнення. Ваш опікун мама, а не бабуся, а те, що вона "мовчала" дійсно не приємно, проте вона і не сказала "ні", тому це вселяє надію.

Поэтому особо не горю желанием им что-то рассказать.

Розумію і співчуваю, однак це важливо для Вашого здоров'я.

Я, конечно, планы настроила, но очень страшно начать делать что-то и главное никак не могу обосновать этот страх, он иррационален.

Які саме плани?

Саша, а Ваш друг старше Вас? Как он может Вам помочь? Мама в курсе Ваших с ним отношений? Вам не нужно манипулировать, чтобы получить поддержку мамы. Симптомы, которых Вы описали, могут свидетельствовать о том, что сейчас есть проблемы с Вашим психическим здоровьем. Я думаю, что Вам нужна помощь не сколько психолога, сколько психиатра или психотерапевта.

Спілкування та фізичний контакт може допомогти лише тимчасово. Ваших проблем це не вирішить. Це як зуб, який треба лікувати. Ви можете прийняти знеболюючі препарати, але поки не відвідаєте стоматолога, проблема не вирішиться.

Отримала не ту реакцію яку очікувала, в негативну сторону.

ОК, як Ви відреагували на таку "негативну реакцію"? Ви казали подрузі і мамі, яку саме підтримку Ви хотіли б отримати?

І найскладніше в цій ситуації переконати маму що це все серйозно.

Тоді скажіть, що так, як вона не визнає всієї серйозності проблеми, Ви звернитеся в соціальну службу, до шкільного психолога. Зазвичай тоді дорослі починають усвідомлювати свою відповідальність і починають діяти. Не буде діяти - підете, а там її вже притягнуть до відповідальності (адже питання до неї будуть) + Ви отримаєте допомогу.

Ответ отредактирован автором 18-01-2022 13:44:30