Питання від:
Наталія
Вік:
23
Самотність, залежність та вихід з неї
Вітаю тих , хто поцікавився моїм запитанням!
Не знаю чи буде все написане , зрозуміло вам , бо пишу , сидячи в сльозах , в пориві.
Самотність для мене зараз , це верхівка айсберга під якою ховається багато чого цікавого . Ну як цікавого.
Насамперед , це ті відчуття які я не можу до кінця описати . Вони неначе змішані в один клубок.
Це був такий собі ліричний відступ . Тепер конкретніше.
Всім і так ясно , що зараз загальний стан у середньостатистичного українця так собі, якщо не гірше.
І цей зовнішній фактор дуже суттєво вплинув на моє життя.
Маючи і так нестабільну самооцінку , за ці пару місяців ситуація погіршилася. Я сиджу вдома вже четвертий місяць , відтоді як здала зимову сесію.
Просто сиджу дома і все . Кажуть часто :"ти корисний на тому місці де ти є , не переживай , це нормально."
Мені не нормально. В мене тупо немає життєвих орієнтирів. Нема за що триматися. Коли починаю говорити про це з мамою , щось всередині мене підказує , не варто , все це марно , все одно ніхто не зрозуміє.Якщо вже я до кінця не врубаюсь що зі мною... У друзів своє життя і вони , звісно ж , не повинні вислуховувати моє ниття , а зі своїми проблемами треба якось самому справлятися.
При цьому ком у горлі стоїть , наче хтось вхапив за шию.
Я вже давно так живу . Не можу признати того що хочу , бо я того не вартую , мені не можна , це не для мене , а для інших , щасливіших.
Тільки я уявляю щось хороше , відразу давлюсь зсередини . Такі собі ігри розуму, фантазія в мене гарна і довести себе до розпачу вмію дуже швидко. Так , погана звичка. Я борюсь з нею майже сім років, після депресії і вивченого стану жертви.
Розумію , що той захований айсберг мав би випливати на поверхню на сеансі у психотерапевта . І наче готова до цього , бо втомилася жити як живу зараз.
Проблеми в сім'ї,невизначеність , самотність як вірний супутник - в'язниця.
Але є і позитив у моїй ситуації , я багато чого корисного для себе зрозуміла рефлексуючи у самотності. Почала трохи усвідомлювати свою особистісну ідентичність , , відстоювати свою позицію( це буває рідко , але все таки хоть шось), і більше не цькую себе як раніше .
Коротко кажучи , я - поле морського бою в якому всі кораблі підбиті .
Сумбурно вийшло загалом , та маю надію , що хтось з присутніх підкаже мені з чого почати.
Заздалегідь дякую за відповіді)
Не знаю чи буде все написане , зрозуміло вам , бо пишу , сидячи в сльозах , в пориві.
Самотність для мене зараз , це верхівка айсберга під якою ховається багато чого цікавого . Ну як цікавого.
Насамперед , це ті відчуття які я не можу до кінця описати . Вони неначе змішані в один клубок.
Це був такий собі ліричний відступ . Тепер конкретніше.
Всім і так ясно , що зараз загальний стан у середньостатистичного українця так собі, якщо не гірше.
І цей зовнішній фактор дуже суттєво вплинув на моє життя.
Маючи і так нестабільну самооцінку , за ці пару місяців ситуація погіршилася. Я сиджу вдома вже четвертий місяць , відтоді як здала зимову сесію.
Просто сиджу дома і все . Кажуть часто :"ти корисний на тому місці де ти є , не переживай , це нормально."
Мені не нормально. В мене тупо немає життєвих орієнтирів. Нема за що триматися. Коли починаю говорити про це з мамою , щось всередині мене підказує , не варто , все це марно , все одно ніхто не зрозуміє.Якщо вже я до кінця не врубаюсь що зі мною... У друзів своє життя і вони , звісно ж , не повинні вислуховувати моє ниття , а зі своїми проблемами треба якось самому справлятися.
При цьому ком у горлі стоїть , наче хтось вхапив за шию.
Я вже давно так живу . Не можу признати того що хочу , бо я того не вартую , мені не можна , це не для мене , а для інших , щасливіших.
Тільки я уявляю щось хороше , відразу давлюсь зсередини . Такі собі ігри розуму, фантазія в мене гарна і довести себе до розпачу вмію дуже швидко. Так , погана звичка. Я борюсь з нею майже сім років, після депресії і вивченого стану жертви.
Розумію , що той захований айсберг мав би випливати на поверхню на сеансі у психотерапевта . І наче готова до цього , бо втомилася жити як живу зараз.
Проблеми в сім'ї,невизначеність , самотність як вірний супутник - в'язниця.
Але є і позитив у моїй ситуації , я багато чого корисного для себе зрозуміла рефлексуючи у самотності. Почала трохи усвідомлювати свою особистісну ідентичність , , відстоювати свою позицію( це буває рідко , але все таки хоть шось), і більше не цькую себе як раніше .
Коротко кажучи , я - поле морського бою в якому всі кораблі підбиті .
Сумбурно вийшло загалом , та маю надію , що хтось з присутніх підкаже мені з чого почати.
Заздалегідь дякую за відповіді)
Вподобали: 1 з 1
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
