Самотність, залежність та вихід з неї

Вітаю тих , хто поцікавився моїм запитанням!
Не знаю чи буде все написане , зрозуміло вам , бо пишу , сидячи в сльозах , в пориві.

Самотність для мене зараз , це верхівка айсберга під якою ховається багато чого цікавого . Ну як цікавого.
Насамперед , це ті відчуття які я не можу до кінця описати . Вони неначе змішані в один клубок.
Це був такий собі ліричний відступ . Тепер конкретніше.
Всім і так ясно , що зараз загальний стан у середньостатистичного українця так собі, якщо не гірше.
І цей зовнішній фактор дуже суттєво вплинув на моє життя.
Маючи і так нестабільну самооцінку , за ці пару місяців ситуація погіршилася. Я сиджу вдома вже четвертий місяць , відтоді як здала зимову сесію.
Просто сиджу дома і все . Кажуть часто :"ти корисний на тому місці де ти є , не переживай , це нормально."
Мені не нормально. В мене тупо немає життєвих орієнтирів. Нема за що триматися. Коли починаю говорити про це з мамою , щось всередині мене підказує , не варто , все це марно , все одно ніхто не зрозуміє.Якщо вже я до кінця не врубаюсь що зі мною... У друзів своє життя і вони , звісно ж , не повинні вислуховувати моє ниття , а зі своїми проблемами треба якось самому справлятися.
При цьому ком у горлі стоїть , наче хтось вхапив за шию.
Я вже давно так живу . Не можу признати того що хочу , бо я того не вартую , мені не можна , це не для мене , а для інших , щасливіших.
Тільки я уявляю щось хороше , відразу давлюсь зсередини . Такі собі ігри розуму, фантазія в мене гарна і довести себе до розпачу вмію дуже швидко. Так , погана звичка. Я борюсь з нею майже сім років, після депресії і вивченого стану жертви.
Розумію , що той захований айсберг мав би випливати на поверхню на сеансі у психотерапевта . І наче готова до цього , бо втомилася жити як живу зараз.
Проблеми в сім'ї,невизначеність , самотність як вірний супутник - в'язниця.
Але є і позитив у моїй ситуації , я багато чого корисного для себе зрозуміла рефлексуючи у самотності. Почала трохи усвідомлювати свою особистісну ідентичність , , відстоювати свою позицію( це буває рідко , але все таки хоть шось), і більше не цькую себе як раніше .
Коротко кажучи , я - поле морського бою в якому всі кораблі підбиті .
Сумбурно вийшло загалом , та маю надію , що хтось з присутніх підкаже мені з чого почати.
Заздалегідь дякую за відповіді)