Буквально кожен день я відчуваю себе погано, бувають дні коли просто нормально. Я завжди закрита і думаю, що про мене думають інші. Найгірше мені від того, що я залежу від думки близьких людей. В мене є хлопець і я дуже до нього звикла. Якщо він не настільки часто пише чи гуляє зі мною як я хочу, то в мене настрій падає до 0 і я починаю думати, що мене неможливо любити. Також в мене є найкраща подруга, ми зараз далеко одна від одної. Я з нею часто ділюсь тим, що у мене в житті. Коли я не получаю уваги і реакції яку я хочу я так само думаю, що ніхто не хоче зі мною спілкуватись, що я найгірша. Стосовно інших людей це стосується мало. Просто знайомі мене не так сильно зачіпають за живе, а про стосунки з мамою я не так переживаю. З татом у мене нема контакту. Я дуже часто плачу, бо я буквально залежу від думки інших людей, мене злить, що я не можу бути сама по собі. Я ніколи не виберу себе, я завжди роблю як краще іншим. Як мені переспати себе ненавидіти і нарешті керувати своїм настроєм самій, а не слідкувати чи я комусь потрібна, чи ні?