Question

28-08-2022

Доброго вечора! Не знаю, чи звертаюся за адресою і чи можуть допомогти мені в цьому психологи, але спробую описати проблему, з якою живу. Це стосунки з батьком. Точніше їх відсутність. Не знаю, як правильно це назвати. Почну з того, що я не можу цю людину назвати так, як повинна називати. Коли пишу чи вимовляю, коли говорю про нього чи про когось іншого. Не можу вимовляти це слово. Воно мені важке і стискає зсередини. Так я називала його лише в дитинстві. Ми прожили під одним дахом до моїх 18. Наступні 10 років він жив з іншою сім'єю. А потім його не стало. Справа в тому, що це була зовсім чужа мені людина. Ми не спілкувалися, він не цікавився моїм життям (ні коли жив з нами, ні коли покинув). Я не знаю, чи він любив мене. Принаймні, я цього не відчувала.В мене немає жодної речі, яку він мені подарував.В домі немає жодної речі, яка про нього нагадує, нічого, що він купив, нічого, що зробив своїми руками. Тому я завжди відчувала байдужість до нього. Мені було байдуже, коли він пішов від нас і, можливо, це звучить страшно, але я не відчула нічого, коли він помер. Я навіть не була на похороні. Взагалі, я надзвичайно сентиментальна людина, часто плачу, мене може розчулити будь-яка дрібниця. В мене загострене почуття емпатії. Але в цій ситуації, яка склалася в моєму житті, я залишилася байдужою. І це мене лякає. За 5 років після його смерті я починаю все більше думати, що я зробила щось не так. Мене мучить сумління. Я ніколи не мала біля себе захисника, який би міг про мене подбати. Намагаюся видобути із пам'яті хоч щось добре, що він для мене зробив у житті, хоч якісь приємні моменти. Ось що згадала: 1. Одного разу забрав мене із художньої школи і в магазині купив печиво. 2. Дав кишенькові гроші, коли ми з класом збиралися кудись йти. 3. Домовився з інструктором, коли я складала іспит в автошколі. 4. Відвіз в лікарню, коли я зламала ногу (в цей час з нами вже не проживав).5. Передав квіти і гроші, коли мені виповнилося 25. Це за все життя. І це все при тому, що, коли бачив мене на вулиці, робив вигляд, що не бачить. Він не був на моїх випускних, коли я отримувала золоту медаль в школі і червоні дипломи в університеті. І я, чомусь, відчуваю винною себе.Я змушую себе не думати про це, тому що вже нічого не зміниш. Я не тримаю образи, мені просто байдуже. І, мабуть, саме тому мені важко будувати стосунки з чоловіками. Його тінь просто не дає мені нормально жити...

Питання від: Юлія; Вік: 32

подобається запитання?

Підберіть дитячого психолога онлайн або в містах України.

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

29-08-2022 14:35:40Доповнення від автора

цитата:

Чи пам'ятате, що саме викликало у вас згадку про батька? І як би могло звучати ваше питання психологам?

Такі згадки в мене виникають постійно, коли я бачу приклад інших, коли бачу щасливих дітей з батьками на вулиці. Одного разу я їхала в автобусі, поруч зі мною сидів чоловік із вже дорослою дочкою. Це був нічний переїзд і ми зупинилися на заправці. Цей чоловік просто запитав дочку, чи буде вона каву, і просто приніс їй цю каву. А я сиділа і заздрила. Просто тому, що в мене так ніколи не було. А потім плакала пів дороги. Так, я просто заздрю тим людям, які мають підтримку батька: комусь допомагають грошима, комусь працею, комусь порадою і розумінням. Хоча б чимось. Я просто хочу розібратись в собі і зрозуміти, що мені потрібно зробити, аби забути дитячу образу і навчитися жити з думкою про те, що змінити вже нічого не можна.

Виберіть психолога для консультування з приводу відносин батьків та дітей

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Поради відвідувачів

Ще немає коментарів. Ви можете бути першим, хто запропонує автору якусь пораду.

Щоб прокоментувати, авторизируйтеся або зареєструйтеся!

Наші психологи

Алексей Лемещук
(Одеса)

Нiна Уенем
(Онлайн)

Катерина Вовк
(Київ)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Схожі онлайн консультації

28-08-2022 Почему такая реакция на маму

27-08-2022 Как обьяснить бабушке что мне необходим секс с девушками?

26-08-2022 Як пережити ,коли тебе кинули

26-08-2022 Як наважитися на переїзд?

23-08-2022 Кто главный человек в жизни?

22-08-2022 Як побороти стрес?

22-08-2022 испортились отношения с сыном

14-08-2022 В мене токсичні батьки, я не витримую.. просто не розумію чим я це заслужила(

14-08-2022 Проблемы с общением у 6-летнего ребенка

14-08-2022 Як дати правильно свободу хлопцю?

Людмила Александровна Павлова (Київ) · Answer 1 · 2022-08-28 22:26:44

Доброго дня, Юлія!
Співчуваю вам. Не впевнена, що вам було цілком байдуже. Так могло просто здаватися, бо стосунки й спогади викликають біль.
Чи пам'ятате, що саме викликало у вас згадку про батька?
І як би могло звучати ваше питання психологам?

Ірина Абрамчук (Київ) · Answer 2 · 2022-08-29 08:16:24

Добрий день, Юліє!
Хотіла б звернути Вашу увагу на кілька аспектів.
По-перше, не треба себе тут звинувачувати. Почуття провини Вам не допоможе, а сили забере - це точно.
По-друге, байдужість, про яку Ви пишите, свідчить про те, що є щось стосовно батька, що Ви дуже добре "заховали" в собі і краще б з цим розібратися зараз на індивідуальній терапії. Оскільки стосунки з батьком впливають на те, як ви будете будувати стосунки зі всіма іншими чоловіками і зі своїм парнером також.
Успіхів Вам!

Валентина Михайловна Жемчужникова (Київ) · Answer 3 · 2022-08-29 16:04:00

Не думаю, что вам было все равно. Скорее эта "нечувствительность" и "равнодушие" помогло вашей психике справится со стрессом, с болью. А сейчас потихоньку начинают возникать переживания.
В целом, у вас запрос на достаточно длительную психотерапию - прожить то, что было не прожито вовремя (утрату отношений с отцом, а потом и его физическую смерть), разобрать, как вы строите отношения и выбираете мужчин. Предположу, что и тема самооценки актуальна в вашем случае.

Людмила Александровна Павлова (Київ) · Answer 4 · 2022-08-30 14:07:04

Щиро вам співчуваю. Але гарна новина в тому, що ви більш-менш розумієте, що з вами відбувається, помічаєте і не ігноруєте власні почуття. Не всі на це здатні. Погоджусь з колегою, що це запит на індивідуальну терепію. Можна буде відгорювати те, чого не сталося, і лишити його в минулому, і отримати більш цілісне сприйняття батька, і знайти нову модель побудови майбутніх стосунків. Впевнена, у вас все вийде.