Доброго ранку, Наталіє!
Попри
цитата:
у мене повна апатія до життя, нічого не приносить щастя, нічого не хочеться
воля до життя зберігається
цитата:
хочеться жити тільки тому що в майбутньому все може змінитися.
І це можна вважати обнадійливим чинником(!)
Саме чинником, а не просто фактором.
Справді, життя може ЗМІНИТИСЬ... якщо Ви його ЗМІНИТЕ за допопомогою психолога(!) Перший крок Ви вже зробили - звернулись на психологічний форум і поділились своєю проблемою. Отже тепер на часі інші кроки - почати співпрацювати індивідуально. Також актуально пройти консультацію у лікаря психотерапевта.
цитата:
В мене є багато «друзів», велика сім’я/родина, але по факту нема нікого з ким можна поговорити, хто хоча б підтримає у важкі моменти, я одна !
Ось дивіться. Психологам Ви відкрились, а чому те ж саме не виходить з іншими близькими до Вас людьми. В чому річ? На Вашу думку, що заважає налагодити щире і відкрите спілкування?
У зв'язку з чим хочу спитати, як ставляться до Вас батьки та інші члени родини?
цитата:
Коли у мене сильний стрес я заїдаю його, адже смачна їжа притуплює душевний біль, іноді я їм поки не почне тошнити або поки не зрозумію що переїла.
Розумію, що сильний стрес викликають певні події і Ваші реакції на ці події. Розкажіть, що ж так сильно впливає на Ваш емоційний стан?
цитата:
Стараюсь завжди все тримати в собі, плачу лиш раз на декілька місяців, стараюсь контролювати емоції навіть пробувала виключити їх, але зрозуміла що тепер у мене каша, я відчуваю багато всього, але не розумію що саме .
Напевно, Ви вже збагнули, що з емоціями так неможна поводитись - переривати їх або заганяти всередину, виключати. Зрештою, це і призводить до апатії, бо зупиняється природній процес повноцінного функціонування організму, блокується доступ до бажань і таке інше. Тож потрібно емоції і почуття виражати назовні, проживати, даючи змогу на заміну одним прийти іншим. Тоді організм буде в балансі.
От зараз можете назвати, які почуття намагались контролювати і виключати?..
цитата:
А найбільш важко через мою самокритику , тому що у людей набагато більші проблеми «а я тут у депресію впала».
Адекватний рівень самокритики - річ важлива і корисна. Однак, коли вона зашкалює (як у Вас), то стає непереливки. Тому варто розбиратись, хто і що спричинило наявність всередині Вас критика, який пригнічує волю і життєеву активність. Повірте: з'ясувати що до чого, а потім пропрацювати ці моменти - не така вже непідйомна справа. Треба лише почати рух в напрямку РЕАЛЬНОЇ допомоги собі. Тобто мало заявити по наявність проблеми, необхідно узятись максимально відповідально за її вирішення. І тоді поступово прийдуть у Ваше життя очікувані зміни))
Ответ отредактирован автором 14-10-2022 10:22:34