Втрачаю себе

Доброго вечора, постійний стан підвищеної тривожності дуже виснажує і забирає життєві сили, звідси апатія. В інших людей свої проблеми, а у Вас свої. Вони для Вас більш важливі, тому що вони Ваші. Обісцінюючи свої проблеми - Ви обісцінююте себе

Доброго вечора, Наталіє.

По-перше, у Вас, скоріше за все, і є депресія. І це насправді серйозна проблема, найросповсюдженіший на планеті психічний розлад настрою, на який часто страждають люди, особливо за стресових обставин.
Тому Вам потрібні два спеціаліста: лікар-психіатр (його можна знайти у психоневрологічному диспансері Вашого міста/області) та психотерапевт (фахівець, що спеціалізується саме на наданні психологічної допомоги), адже найкращі результати терапії депресії дає комбінація психотерапевтичного і медикаментозного втручання.

По-друге, Ваш стан зараз - нормальна реакція у ненормальних обставинах. Якщо у Вашому житті є певні труднощі, то природньо відчувати стрес. Але коли стрес стає хронічним і стає на заваді повсякденному життю, варто звернутись до фахівців.

Ответ отредактирован автором 13-10-2022 21:06:15

Доброго вечора !

"Іноді я розумію що не хочу жити , і якщо я помру ну то помру, знайду спокій хоч.Наталія; Вік: 20"

Дуже сумно читати ваш допис.
Спокій можна знайти і в цьому житті, він точно існує.

"В мене є багато «друзів», велика сім’я/родина, але по факту нема нікого з ким можна поговорити, хто хоча б підтримає у важкі моменти, я одна"

Гарно, що ви маєте велику сім'ю. Можливо вам треба навчитися просити допомоги та підтримки?

"часто не можу зконцентруватися, останнім часом я перестаю розуміти хто я і де я. В мене підвищенна тривожнісь, майже ніколи не відчуваю себе у безпеці, особливо вдома, постійно хвилюсь навіть через дрібниці"


"хочеться жити тільки тому що в майбутньому все може змінитися"

Обов'язково зміниться, якщо ви спробуєте допомоги собі і звернетеся за допомогою до лікаря невропатолога або психіатра, і почнете індивідуальну терапію з психологом.

С тем, что с Вами происходит, должен разбираться специалист.

Потому что Ваша

підвищенна тривожнісь

уже сама по себе может быть симптомом заболевания, при котором будет требоваться медикаментозное лечение, назначенное врачом (невролог или психиатр) и индивидуальная работа с психологом.
А у Вас, кроме этого, еще присутствует депрессивное состояние -

повна апатія до життя, нічого не приносить щастя, нічого не хочеться

не хочу жити

Плюс растройство пищевого поведения, вызванное психологическими факторами -

їм поки не почне тошнити або поки не зрозумію що переїла

И уход в фантазии -

Постійно про щось мрію (напевно дезаптативна мрійливісь)

что само по себе является такой же зависимостью, как и алкоголизм, наркотики, игровая зависимость и т.д.

Вы не написали, хотите ли решить свою проблему и готовы ли для этого работать с психологом.
Есть у Вас сейчас такая возможность?
Или что планируете делать со своим состоянием, чтобы не потерять себя?

Ответ отредактирован автором 14-10-2022 03:59:10

Доброго ранку, Наталіє!

Попри

у мене повна апатія до життя, нічого не приносить щастя, нічого не хочеться

воля до життя зберігається

хочеться жити тільки тому що в майбутньому все може змінитися.

І це можна вважати обнадійливим чинником(!)
Саме чинником, а не просто фактором.

Справді, життя може ЗМІНИТИСЬ... якщо Ви його ЗМІНИТЕ за допопомогою психолога(!) Перший крок Ви вже зробили - звернулись на психологічний форум і поділились своєю проблемою. Отже тепер на часі інші кроки - почати співпрацювати індивідуально. Також актуально пройти консультацію у лікаря психотерапевта.

В мене є багато «друзів», велика сім’я/родина, але по факту нема нікого з ким можна поговорити, хто хоча б підтримає у важкі моменти, я одна !

Ось дивіться. Психологам Ви відкрились, а чому те ж саме не виходить з іншими близькими до Вас людьми. В чому річ? На Вашу думку, що заважає налагодити щире і відкрите спілкування?
У зв'язку з чим хочу спитати, як ставляться до Вас батьки та інші члени родини?

Коли у мене сильний стрес я заїдаю його, адже смачна їжа притуплює душевний біль, іноді я їм поки не почне тошнити або поки не зрозумію що переїла.

Розумію, що сильний стрес викликають певні події і Ваші реакції на ці події. Розкажіть, що ж так сильно впливає на Ваш емоційний стан?

Стараюсь завжди все тримати в собі, плачу лиш раз на декілька місяців, стараюсь контролювати емоції навіть пробувала виключити їх, але зрозуміла що тепер у мене каша, я відчуваю багато всього, але не розумію що саме .

Напевно, Ви вже збагнули, що з емоціями так неможна поводитись - переривати їх або заганяти всередину, виключати. Зрештою, це і призводить до апатії, бо зупиняється природній процес повноцінного функціонування організму, блокується доступ до бажань і таке інше. Тож потрібно емоції і почуття виражати назовні, проживати, даючи змогу на заміну одним прийти іншим. Тоді організм буде в балансі.
От зараз можете назвати, які почуття намагались контролювати і виключати?..

А найбільш важко через мою самокритику , тому що у людей набагато більші проблеми «а я тут у депресію впала».

Адекватний рівень самокритики - річ важлива і корисна. Однак, коли вона зашкалює (як у Вас), то стає непереливки. Тому варто розбиратись, хто і що спричинило наявність всередині Вас критика, який пригнічує волю і життєеву активність. Повірте: з'ясувати що до чого, а потім пропрацювати ці моменти - не така вже непідйомна справа. Треба лише почати рух в напрямку РЕАЛЬНОЇ допомоги собі. Тобто мало заявити по наявність проблеми, необхідно узятись максимально відповідально за її вирішення. І тоді поступово прийдуть у Ваше життя очікувані зміни))

Ответ отредактирован автором 14-10-2022 10:22:34