Дитина неспокіно веде себе під час занять.

Taras, доброго часу доби!

Підкажіть будь-ласка чому таке може відбуватися?

частіше за все у дітей таке відбувається (додаткові рухи уками, смикання одягу, болтання ногами) через високу напругу, нервування, що мене не люблять, не приймуть. Завдяки таким рухам дитина себе заспокоює. Це якщо загально, без пртивязки до Вашого випадку.
Замало інформації.
Скільки років дитині?
А як сама дитина пояснює - ЩО вона робить? - важливо щоб дитина розповіла про свої рухи - чи помічає вона їх, наскільки вони осмислені чи можливо компульсивні.
Як давно дитина займається з викладачем де все нормально і що це за заняття? Аколи почала займатися з викладачем де є проблема?

тягнути одежу та робить неконтрольовані рухи

Такое поведение относится к навязчивым действиям и связано с тревожностью ребенка.
У него есть социальные страхи и такие действия, в какой-то степени, помогают уменьшить их.

Чи може це впливати на можливість думати та/або засвоювати знання та чи може це мати вплив на почерк дитини.

Тревожность и страхи будут влиять на все сферы жизни ребенка, а не только на учебу и почерк.

Поэтому Вам надо решать эту проблему сейчас.
Для этого вначале желательно обратиться к врачу (неврологу и/или психиатру), чтобы исключить наличие расстройства (например, тревожного или ОКР), при котором будет требоваться медикаментозное лечение.
А также искать для ребенка детского психолога для работы со страхами (можно онлайн).
Также вам, как родителям, надо будет проконсультироваться у психолога, потому что придется менять свое поведение.
Особенно это необходимо будет сделать тому из вас, кто передал свою тревожность ребенку.
Потому что только у тревожных и контролирующих родителей бывают тревожные дети.

Там де є проблема, це вивчення мов, з тим викладачем дитина займається більше двох років. Не можу сказати коли це почалось, тому що спостерігати за тими заняттями можливості в мене практично немає.

І тут можеть бути декілька питань, з якими слід розібратися:
1 - взаємовідносини дитини та вчителя - в першу чергу як вчитель реагує на невдачі, або на незроблене достатньо добре (з оцінки вчителя) завдання. Якщо дитину на початку навчання з цьогопредмета принижували, дорікали або насміхалися з помилок, і якщо у дитини дуже чутливе ставлення до підтримки та візнання - це може бути однією з причин такої поведінки. Треа розбиратися більш детально і саме безпосередньо з дитиною.
2 - подобається дитиня цей предмет чи - нє. Точніше чи подобався.. Бо предмет може бути цікавим для дитини, але коли вона на начальному етапі отримує болісний досвід у вивчальному процессі - то природньо, що цей предмет стає не цікавим або навіть не сприймається чи сабтується. Знов треа досліджувати безпосередньо в діалозі з дитиною.
3 - Вас немає поруч - тобто відсутній захист. Якщо у Вас добрі стосунки з дитиною, і вона поряд з Вами відчуває себе захищеною та в безпеці - Ваша відсутність - це відчуття безпорадності та врзаливості. Що в свою чергу рузко підви щує переживання тривоги, страху, що в свою чергу може викликати копнгові реакції - в Вашому випадку саме такі рухи. І не буду оригінальною - це треа досліджувати безпосередньо з самою дитиною.

Я б дууже радила попрацювати дитині з дитячим психологом.

під час заняття увесь час боїться, що її от от насварять за якусь помилку та поставлять погану оцінку.

А це питання вже до Вас - як Ви реагуєте на погані оцінки дитини або коли дитина отримує зауваження? Що Ви кажете? Як, яким тоном?
Знов, треа розбиратися чого саме бохться дитина, яка причина страху і з відки він взявся? А далі з цим попрацювати знову ж таки - з дитячим психологом.

Ответ отредактирован автором 13-10-2022 13:02:38

Доброго, Taras!
Про доцільність звернення до дитячого психолога мої колеги Вам вже написали.
Для майже будь-якої дитини вкрай важливим є не тільки предмет, який вона вивчає й до якого в неї або є, або не має схильності й навичок і з яким їй або буде легко, або навпаки - важко. Але й ще особистість педагога, який викладає цей предмет. І саме на особливості особистості та на прийоми викладання може так реагувати Ваша дитина. Характер реакцій невротичний і пов'язаний зі страхом засудження, критичний зауважень або навіть морального приниження, на які здатен цей вчитель (або той, хто був до нього і сформував відповідну психотравму у дитини - далі страхи можуть переноситися й на інших вчителів з предмету - "А що, якщо й цей вчитель почне мене сварити та ображати?!").
Окрім цього вкрай важлива і позиція батьків - Ваша і дружини, щодо навчання. Яка вона? Наскільки важливо для вас обох те, чи буде успішно навчатися Ваша дитина чи ні? В цьому реченні головне слово "наскільки". Тобто ступінь важливості. Тому що зазвичай це важливо для всіх, але в різній мірі.
І тут варіанти:
1) вкрай, дуже-дуже важливо (від цього залежить доля моєї дитини);
2) дуже важливо;
3) помірно важливо;
4) не дуже важливо (є важливіші речі);
5) майже неважливо (в житті є набагато важливіші речі і їх більшість).

Тобто питання в тому, чи є в родині "культ навчання" та "культ успішності"?

Дякую за відповідь.

Будь лака!
Рада бути в нагоді!