з кожним днем люблю себе все менше
Коли треба розповісти про себе, мені нема чого сказати, бо я нічого не вмію. Ненавиджу в собі те, що я не маю власного заробітку, але і на роботу не можу піти, мені здається що я тупа, нічого не вмію і всі мене будуть ненавидіти( таке було на попередній роботі ). Коли на мене кричать - я плачу, коли сказали, що я щось роблю не так(в м'якій формі) - гноблю себе, що я так опозорилась. Одного разу перебрала і попросила друга забрати. Я злякалась з себе, що всю ніч лежала і говорила < щоб я здохл@ >. Боюсь що скажуть інші, нічого не цікавить. Одна лише думка стати перед зеркалом і сказати < я себе люблю > викликає огиду. по поводі зовнішності притензій нема. Як душа без тіла. Лягати спати не хочу, бо завтра новий жахливий день, сплю довго, а потім гноблю себе за те, що проср@ла день ні на що. Жартую про те, що не доживу до старості, але помирати боюсь і ніколи не робила спроб. < За бить > я можу, але роблю боляче всім. Таке відчуття, що боюсь всі розачоровать, але до чого мені чужі люди, я от не знаю....
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.