У всіх моїх подруг уже є відносини та стосунки, я по доброму заздрю їм двом, але розумію що з моїм характером ніхто не впорається

Дуже довгий час в мене були проблеми з самооцінкою і тепер я намагаюся виглядати та поводити себе максимально життєрадісно на публіці, щоб ніхто не бачив моєї слабкості, бо як тільки я дам слабину знайдуться ті хто захоче мене добити, через це я вже загубила саму себе. Після того що відбувалося в школі я не хочу знову стати сірою плямою в колективі і беру участь у всіх заходах які тільки можливі щоб тільки мене не забули.

коли я не потрапила в рейтинг на стипендію в мене була панічна атака, бо слова мого дядька били відлунням в моїй голові мені здавалося, що я всіх підвела, що я ні на що не спроможня і що він був правий в тому, що я нічого не доб'юся.

Зараз в мене постійні істерики на фоні того, що я роблю занадто мало, що всі очікують від мене більшого, а коли навіть близькі люди мені пишуть в месенджери я можу ігнорувати їх днями бо в мене немає сил і настрою їм відповідати, і мені постійно доводиться видавлювати з себе посмішку, щоб всім довкола здавалося що в мене все добре.

Що я роблю не так, чи взагалі заслуговую спілкування з людьми?

Мене часто відвідують думки про суїцид, також часто задумуюсь про те, що деяким людям було б краще без мене