Відчуваю страшну втому

Доброго вечора, Юліє.

Думаю, Вам варто відвідати лікаря-психіатра, тому що втрата задоволення від життя може бути ознакою депресії. Багато стресу в повсякденному житті, а також війна, можуть призводити до депресивного стану, який варто вчасно виявляти і лікувати.
Також не завадить звернення до психолога або психотерапевта, для психологічного супроводу у вирішенні Ваших проблем.

Добрий вечір, Юлія.
Як давно ви були у відпустці? Що ви робите для себе, щоб наповнитися енергією, що вам допомагає зазвичай відновити сили?
Як давно робили обстеження організму – загальний аналіз крові, біохімія, показники гормонів щитовидки, дефіцити вітамінів?

Юліє, всі українці отримали психічну травму від війни. Люди втомилися морально так, що не завжди є сили на звичайні речі. Але нам треба жити далі.
Постійна втома може виникнути від постійної емоційної напруги під час тривалого стресу.
І треба подумати, що Вам допоможе розслабитись. Можливо, Ви любите щось робити руками або медитувати зі свічками, а може допомогти розмова з психологом.
Війна забирає багато сил та емоцій і дуже важливо не провалитися в емоційну яму. На форумі немає можливості допомогти Вам відновити життєвий ресурс. Це можливо лише за умов індивідуальної консультації.

Юлія, згоден з Іриною Константинівною, Ваш стан пов'язаний суто з війною та тими психологічними травмами, що вона залишає після себе. І спостерігається він майже в усіх адекватних людей, які живуть в реальності, а не у вигаданому світі (бо й такі трапляються).
Звісно, існують певні психологічні техніки, які полегшують проживання стресів від війни, але бажано їх проводити разом з психологами. Це і дихальні техніки (їх багато), і тілесні, і медитативні (уява), робота з Внутрішньою Дитиною.

Доброго дня, Юлія!

Від всього - від роботи,хоча раніше вона мені цілком подобалася. Від проблем. Від сирен. Від стосунків з хлопцем, хоча раніше все було добре. Я не відчуваю радості від життя, ніби мені вже десь 80-90 років і я так би мовити нажилася. Здається, що все моє життя було при войні та іншого ніколи не було.

Співчуваю Вам і хочу підтримати.
Описаний Вами стан схожий на депресивний. Не депресія в клінічному разумінні. І це вже добре.

Як із цим боротися

Боротися точно не потрібно, адже боротьба відбирає сили, яких і так конче бракує.
До речі, важливе і доречне питання - на що витрачаєте зараз свої сили? Ті, що є? На які переживання і які сфери? Скоріше за все, на ті, де від Вас майже нічого не залежить(!)

Тому перша порада - необхідно звузити коло цих питань, зосередившись на своїх нагальних потребах. Цікаво, чи зможете таку посильну вправу виконати?
Це перший крок - економія того, що є. Погодьтесь, розпорошувати сили необачно.

Путівником Вам буде відеоролик
КУДА УТЕКАЕТ ЖИЗНЕННАЯ ЭНЕРГИЯ? И КАК ЕЕ ВОСПОЛНИТЬ? https://upsihologa.com.ua/audio-video-479

Де брати сили на виклики життя?

Трохи скорегую - не на всі теперішні і майбутні. Лише на сьогоденні, власне, ті, що виявились в результаті відбору через вправу вище.

Тепер конкретно про сили, тобто ресурси для життя.
Потрібно задіяти усі доступні джерела(!)
У харчуванні серотонінова і дофамінова дієти. Це не складно. Варто знайти опис в Мережі і потім вживати рекомендовані продукти і страви. Вони насправді доволі прості і, до речі, вельми доступні.
Нормалізувати розпорядок дня. На нічний сон не менше 8 годин. Бажано засинати і прокидатись в один і той же час.
Ранок починати з простих фізичних вправ, склянки тепленької водички з долькою лимону.
Потім повноцінний сніданок.

Так ми входимо в денні справи. Обов'язково робимо перерви на відпочинок. Дбаємо про себе. Відкриваємось приємним почуттям і враженням - музика, природа, читання, перегляд гарних фільмів, спілкування з тими, з ким Вам безпечно і комфортно.

Адаптол приймаєте. До нього можна ще додати вітаміни групи "В". Вони сприяють зміцненню нервової системи.

І, будь ласка, не дивуйтесь формі цих рекомендацій. Вони ніби директивні. Проте дієві, якщо до них поставитись прихильно(!) Свого часу допомогли мені і тисячам людей, хто звертався до мене. Це підтримка себе через тіло, через впорядкування емоційного стану в ході буденної активності, що, зрештою, дає відчуття - я стійка людина, я можу впливати на реальність(!)

... і вже на цьому грунті починається безпосередньо терапія. Тобто взаємодія з психологом, на меті якої РЕКОНСТРУКЦІЯ вашого способу життя. Там уже Ви будете почуті і прийняті. Зможете дістати зсередини усі почуття і емоції. Зможете розібратись з власними бажаннями і установками. Відкрити нові шляхи і моделі буття з повагою і любов'ю до себе.

Подход комплексный должен быть: 1) проверка здоровья (у очень многих дефицит витамина Д, витаминов группы В и ферритина) а это само по себе истощает и способствует чувству усталости, апатии, нет сил что-то делать, хочется просто лежать, нет ни на что энергии;
2) работа с психотерапевтом - вы можете разобраться в своих переживаниях, у вас будет место и время, где вы сможете эти переживания прожить, разделив их с психотерапевтом, разобраться в том, что с вами происходит, где и как находить ресурс и много другое.

Доброго ранку!

Я не роблю нічого особливого. У мене добові чергування, відпрацювала, 3 дні вдома. Спочатку відіспатися, потім домашні справи. Раніше я зранку бігала або брала велосипед на прокат, зараз нема ні сил ні тих локацій... Любила читати, а тепер нічого не лізе, чомусь хочеться читати тільки про війну та її жахіття, ніби щоб зовсім отруїтися... До мене приїздить хлопець, або я до нього. Останнім часом він мене нажаль дратує, тим що весь час балакає, йому конче потрібно щось обговорити - то новини, то політику, то свою роботу, то маму. Я розумію, що він не винен, можливо, йому так легше, я вибачалась і пояснювала, що я не можу зараз витримувати багато розмов.

Дякую за розгорнуту відповідь. Вона доповнює загальну картину і додає розуміння.

Хочу поцікавитись, що з того, що пропонував, Ви вже почали робити?

Доброго дня!

Ви відчуваєте втому - бо не має радості... не мае впевненності у майбутному...
Великий стресс... приходиться проходити всім нам...
И війна уже давно іде... майже два роки.
Вам - як і всім нам хочется, щоб все це жахіття вже закінчилося!
Але коли закінчиться не відомо... тому і втома.
Жити в режимі очікування - дуже важко!
Морально важко... але приходиться.
Бо не має іншого варіанту.

Вам больно від того, що все - що було улюбленим іскалічено - зруйновано тепер... все в мінах...
Від цього вам дуже болить... що вже, все це не повернути назад...
А коли все відбудують... теж не ясно... ( потрібно багато років тепер на відновлення)
Від цього відчай! ( Це корінь проблем - це на опрацювання з психологом)

Є у вас можливість переїхати в інше місто? (Подалі від фронту та обстрілів)
Нове місто - дало б нові відчуття! Та більш спокою. Вам потрібен спокій.

Де брати сили - потрібна велика ціль!
Знайдіть для себе велику ціль!
Яка вас буде надихати! Вона і буде давати вам сил - іти далі - навіть незважаючи на втому.
Такою цілью може бути щось масштабне - народження дитини, переїзд в інше місто або країну, поступити навчатися в інститут, змінити работу, побудувати або купити дім, зробити ремонт... поглибитись у навчання або в творчість і т.і.
Для кожної людини - своя ціль.
Тут головне, щоб вас вона зачепила сильно всередині вашу душу!
Тоді загориться вогник в душі - який вас і буде стимулювати!

Відредаговано автором 29-09-2023 12:29:19

Я пробувала дихальні та медитативні техніки, які знаходила в інтернеті. Це допомагає на корткий проміжок часу. Можливо, я просто забагато хочу як на такі складні умови...

Можливо й забагато, а можливо є якась причина всередині, яка забирає сили. Радив би звернутися до психолога особисто. Щоб дослідити це. Психолог вміє знаходити причину. Але не за перепискою.

Розумію тяжко...
Знаєте от хоч ми всі і живимо зараз - хто де...
Але я хочу вам сказати - мені особисто дуже болісно за кожне місто і село українське...
Це я до того - що ми всі відчуваємо цей біль!
Хтось менше - хтось більше...
А сама хрень в тому - що не зрозуміло - як буде далі...
Тільки і залишається що вірити! І Вірою жити!

Про велику ціль - я вам не просто так сказала!
Я на своєму досвіді - це відчула!
Мені це дуже допомогло себе зібрати! ( довгий час майже рік... я теж не могла себе зібрати морально психологічно після всього цього жаха... хоч і психолог)
І тільки після того - як я поставила для себе великі цілі ( у кожного вони свої ) хоча б одну ціль потрібно знайти!
Яка буду вас тримати на плаву!
Вот після цього мені стало легче! Я почала концентруватись на головному!
Тому и порадила вам. Можливо вам теж допоможе.
(Але я розумію, що люди різні та ситуації різні. )

І я навпаки думала, що молодим людям до 30 років - це все легше проходити - і здоров'я сильніше та психіка - ще так не расшатана від проблем та життя. А от як - ви своїм прикладом показуєте, що важко всім

Ви молода - і це ваш козирь! Війна закінчиться! (Вона не може тривати вічно!)
А у вас попереду все життя! Яке ви потім відбудуєте!
Як ми всі відбудуєм Украіну! Кожний на своєму місці!
Розфарбуєте яскравими фарбами своє життя! Можливо навіть кудись переїдете.
А бо залишитись в рідному місці - але всеодно оновитись - відродитись!
Головне прийняти ці зміни - всередені в собі!
Що так я готова до змін! Я хочу жити новим життям! ( як би це зараз дивно - не звучало для вас)
І от тоді, як будуте готові до змін - тоді і почнете відроджуватись та востанавлюватись і психічно и фізично!
Спробуйте хоча б одну свою мрію згадати - або придумати нову мрію!
Але таку - яка вас прям надихне! Після якої захочется - знову жити!
А не просто існувати...

У вас попереду - ще все життя! Не зупиняйтесь! Цю прірву - просто треба перестрибнуть!
Та розцвісти заново - як Весна!)
(Не дивлячись на всі перешкоди) - Розцвісти!

Я відчуваю себе сповненою... чимось, мабуть, почуттями та думками, тому вільний час від необхідних справ просто лежу на ліжку та дивлюся у вікно, аналізую власні почуття.

Тобто є багато ментального матеріалу для дослідження, саморефлексії.
Спробуйте виписувати свої думки і емоції на папір.
Починайте придивлятись до них з різних боків.
Помічайте зв'язок між подіями думками та почуттями.

Певен, що Вам вдасться відділяти хибні думки від позитивних, реалістичні від примарних і так далі.

Ну, звісно, потрібно буде з кимось ділитись новим досвідом. За бажання, знайдете СВОГО психолога або духовника.

Відредаговано автором 01-10-2023 09:36:37