Я не розумію що відчуваю

Question

Скільки себе пам'ятаю, я не розумію, що відчуваю. Я відчуваю пустоту та наче як кашу всередині себе. Наче щось є, але більше схоже на згусток болота. Я ненавиджу коли все йде не по плану, коли не розумію чи буде зустріч чи ні, бо я не розумію, що робити. Я не можу обрати яке печиво хочу, та чи хочу я саме печиво? Може я щось інше хочу або не хочу нічого. Цього я теж не розумію. Мені важно робити вибір, мені важко відповідати на багато питань, особливо якщо це про відчуття. Ось навіть є хлопчик з яким є романтичні моменти. Два рази обговорювали що між нами. Ми наче любимо одне одного, але не зустрічаємося, і для нього це норм, але не для мене. Я навіть не розумію чи кохаю його, то кохаю наче, то ненавиджу, я ненавиджу те що немає чіткості між мною та ним. І так в усьому. Я хочу ридати коли не розумію чіткості в чомусь і мені не дають відповіді на це коли питаю. Я впадаю наче в істерику, я ридаю та хочу бити себе. Але навіть так, я не розумію чи відчуваю щось в середині себе. Я плачу, але не сказати що мені сумно. Я сміюсь, але не сказати, що я радію. Я кохаю, але я не впевнена в цьому. Я щось хочу та не хочу одночасно. Ніби резонанс, не знаю. Просто все життя як каша через це. Я п'ю каву, але не можу сказати, що я хочу пити каву, я її п'ю так ніби це вже звичка так робити. Мене це вбиває, я відчуваю скоріше за все пустоту, клубок багрюки, щось не зрозуміле, але це наче мене розриває на шматки. Тіло наче чуже, не моє. В такі моменти коли зриваюся та ридаю, я сама не розумію, мені сумно? Я злюсь? Що зі мною.. Але я чомусь кричу, я плачу, нічого не розумію, б'ю себе, ненавиджу все й себе, тіло не моє, все наче розривається всередині мене та я сама. Я не живу, я існую. Жити та існувати я не хочу, помирати теж не хочу. І так все життя.

Татьяна Валерьевна Данивская · Answer

Добрый день.
Что Вас вынудило написать этот пост?
Возможно, Вы стали что то ощущать перечитав то, что Вы написали?

Марія Радченко · Answer

Доброго дня, Хтось!

[quote]Я хочу ридати коли не розумію чіткості в чомусь і мені не дають відповіді на це коли питаю. Я впадаю наче в істерику, я ридаю та хочу бити себе. [/quote]
З цими проявами варто звернутися до двох фахівців: психіатра та психотерапевта, бо вони можуть свідчити про проблеми з ментальним здоров'ям. Психіатр випише Вам медикаментозне лікування (амбулаторно, тобто без госпіталізації), якщо це потрібно, а психотерапевт або психолог - допоможе опрацювати психологічні травми, через які Вам зараз боляче.

[quote]Скільки себе пам'ятаю, я не розумію, що відчуваю.[/quote]
Це називається алекситимія. Що дословно перекладається з грецької "нема слів для почуттів"). Коли Ви відчуваєте емоції, але не знаходитесь в контакті з ними, тому не можете виразити вербально, тобто словами.
Такий стан, а також важкість у прийнятті рішень, може бути зумовлений особливостями батьківсько-дитячих стосунків там минулим досвідом, коли Вам забороняли, або Ви забороняли собі підсвідомо відчувати певні емоції, проживати їх. Тому зараз не знакодитесь в контакті з власними почуттями. Це потребує тривалої терапії, але з того що самостійно можна зробити - це прислухатися до сигналів власного тіла. Мені добре/погано? Мені холодно/спекотно? Я голодна, я збуджена, я втомлена? Що я відчуваю, коли чую чи ті інші слова близької людини? Яка емоція зароджується в моєму тілі в цей час? Чого я зараз хочу насправді, фізично і психічно? Так поступово відновлюється контакт із собою.

Віталія Юріївна Мельник · Answer

Добрий день. Шкода, що сьогодні і останні роки так. Яке у вас питання до психологів сайту?

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

Доброго ранку!
[quote]Що зі мною..[/quote]
Прийміть мої слова підтримки. 
На Ваше питання (хоч і без відповідного знаку), насправді, важко відповісти, посилаючись лише на цей допис. З Вами потрібно зустрітись, вислухати, уточнити чимало обставин і деталей. Поспостерігати, послухати Ваші відповіді.

На цей момент очевидно, що Ви так боляче переживаєте реальність(!) І внутрішню, тобто себе саму. І зовнішню, тобто стосунки з іншими людьми і світом. Чому ТАК - поки що невідомо. Можуть бути лише припущення.

На рівні свідомості Ви розумієте, що мало б бути по-іншому, але в реальності ТАК не виходить. Через те, напевно, виникає багато агресії на себе, розпачу і таке інше.

Колеги вже зазначали вище, що було б бажано звернутись по допомогу до фахівців - психіатра і психолога. Адже варто дослідити Вашу особисту історію, починаючи з народження. Розкрити спосіб виховання і атмосферу батьківської сім'ї. Вплив значимих фігур на формування ядра Вашої особистості і розвиток характеру.

Певен, що це призведе до відчутного прогресу і, зрештою, до гарних результатів.

Нора Маркман · Answer

Вітаю. Те, що ви описуєте схоже на проблеми у психічному здоров'ї. Це не означає що стан не пройде або ж що він невиліковний. Але дуже важливо щоб ви звернулися саме до спеціаліста з психічних розладів, щоб не гаяти час і не страждати даремно. Пустка, емоційна відстороненість або складність регулювати емоційний стан - це все можливо подолати - особливо якщо ви можете це виділити як проблему. Це взагалі дуже хороший знак насправді, тому що є щос єдине що може фіксувати де болить. Бажаю вам терпіння та сил.

Светлана Владимировна Киселевская · Answer

Добрый день! 
[quote] Я не розумію що відчуваю[/quote] 
К сожалению, ваша проблема не может быть решена форуме. 
Потому что, в первую очередь, надо понимать причины вашего состояния. А для этого нужно провести диагностику и выяснить, что с вами происходит. 
И является ли то, о чем вы пишете всего лишь психологическими проблемами или же у вас есть психическое расстройство и вам надо обращаться к врачу. 
Заочно, без общения с вами, ничего сказать об этом нельзя. А выдвигать гипотезы о том, что с вами происходит можно бесконечно долго. 
Поэтому если вы хотите получить ответы на свои вопросы, то добро пожаловать на индивидуальную консультацию. Я работаю с такими запросами и смогу вам помочь.

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Я не розумію що відчуваю

Відповіді психологів