Немає сил боротись із життєвими труднощами

Ваш стан зрозумілий. Вам нелегко. Але цей період тимчасовий. Дитина підросте, полегшає.
Потрібно намагатися структурувати реальність.
Які у Вас стосунки із чоловіком? Чи можна попросити його іноді приїжджати, щоб погуляти з дитиною? Вашій дитині вже 4 роки. У цьому віці дітям подобається малювати, ліпити із пластиліну, дивитися мультики.
Ви пропонуєте дитині ці заняття?
Якщо потрібно навести порядок в квартирі, залучайте в цей процес дитину у вигляді гри. Наприклад, хто швидше прибере іграшки?
І пам'ятайте, діти часто хворіють у тривожних батьків. Як тільки Ви заспокоїтеся, дитині стане легше. Щойно накриють негативні думки. зробіть легкий вдих через ніс та довгий видих через рот. і при цьому подумайте: "У мене все добре. А буде краще, ніж я можу уявити"

Відредаговано автором 01-11-2023 04:39:24

Катю, іноді життя "підкидує" нам справжні випробування.
Але зазвичай такі, з якими ми можемо впоратись.
І Ви також впораєтесь.

Розкажіть про своє життя, якщо можна.
Як так склалося, що рідні не підтримують?
Які раніше були з ними стосунки?
Як щодо друзів?
Які саме проблеми зі здоров'ям сина?
Яку освіту маєте, чи працювали раніше?
Що хотіли б змінити в своєму житті?

"Де брати сили та енергію"- важливо знаходити можливості для відпочинку і для того, щоб робити те, що подобається і приносить позитивні емоції.
Сину 4 роки, отже мультики можуть дати Вам певний вільний час.
А спільні ігри можуть дати можливість відключитись від проблем та відпочити морально.

А ще важливо помічати в кожному своєму дні те, що дарує приємні відчуття - сонце, вітер, посмішку сина, приємний смак улюбленої страви, шурхіт листя, або музику, яка дає відчуття заспокоєння, - запахи, смаки, фільми, фізичні відчуття, все, що дає позитив, або заспокоює.

А ще важливо НЕ давати енергії "витікати" через різні "дірки", такі як негативні думки ("чому саме зі мною таке"/" вони мені не допомагають",/ "я не можу " тощо).

Якось так склалося, що ваше життя зараз саме таке, як є.
Як вважаєте, що до цього призвело?
Що можна змінити?

Іноді звикання до садка проходить непросто. Для малюка розлука з мамою та новий колектив – це стрес. Зазвичай адаптація триває 4 тижні. Але все індивідуально.
Щоб легше пройшла адаптація, розповідайте дитині про дитячий садок, гуляйте разом територією дитячого садка, сходіть на екскурсію до групи. Виберете разом з малюком одяг, в якому він піде в садок. Познайомтеся із вихователями.
Перший день можна провести разом у садочку (зазвичай одну годину). .Протягом тижня можна водити дитину на дві години. Створіть ритуал - при розлуці цілуватися і обійматися. При зустрічі – радіти.
Дайте дитині улюблену іграшку або річ, яка нагадуватиме про вас (хусточка або щось ще). Через тиждень можете вже залишити дитину на обід, а потім на сон.
Щоранку бажано, щоб дитину будила іграшка, яку озвучує мама, нехай іграшка «бажає» дитині: «Доброго ранку!»
Купуйте дві однакові піжами для сну. Одна буде для сну вдома, а інша для дитячого садка.
Корисно грати – у «хованки» ("прятки"). Спочатку відвідування дитячого садка дитина боїться «пропажі» мами, коли вона йде з поля його зору, а в грі вона звикне, що якщо мама пішла, то вона обов'язково повернеться.
Вашому синочку 4 роки. У цьому віці дитина вже дійсно вміє грати з дітьми і, крім того, малюк здатний зрозуміти і прийняти той факт, що мамі потрібно ходити на роботу.
Іншими словами, дитина цілком готова до регулярних візитів до дитячого садка, і тому звикання до нового життя має проходити легше, ніж у маленьких дітей.

Життя у мене не таке вже й складне "- от не погоджусь я з цим.
Складне.
З дитинства складне.
Дуже шкода, що Вам довелося отримати так багато важкого досвіду , починаючи з того, як Ви були ще маленькою.
Звісно, втомилися.
Будь хто б втомився.
А то і не витримав би.
А Ви молодчинка , тримаєтесь.
Велика повага за це Вам.

Вашого тата можна зрозуміти, він по життю ніс і продовжує нести багато відповідальності. Можливо тому не готовий на додаткову.

Вам добре було б знайти когось там, де Ви живете, і хто має схожі обставини. Тоді можна допомагати з дітьми по черзі, або проводити час разом з дітками. Або може хтось із сусідів може допомогти з дитиною, може і безкоштовно, або за невеликі гроші.
Люди виручають один одного в складних ситуаціях. Варто спробувати пошукати таку допомогу.

Щодо досвіду роботи.
Вам тільки 26.
Від Вас великого досвіду чекати навряд чи хтось буде. Тому можна сміливо казати, що досвіду немає, але є бажання працювати і що швидко навчаєтесь.

А ще можна пошукати якісь можливості заробітку вдома, це може бути якась кондитерка, або робота з комп'ютера (написання текстів, або допомога в оформленні якихось паперів юридичних, якщо Ви маєте таку освіту, або можна пройти курси і працювати графічним дизайнером, чи тестувальником програм), або, як це не дивно, можна підробляти нянею, взявши доглядати чужу дитину, разом зі своєю (хоча щодо відпочинку, то такий варіант його явно не додасть).

Садочок важливо знайти і все ж таки оформити сина.
Як почне ходити хоча б на декілька годин в день-вже буде легше Вам. Можна ж забирати після сну, щоб і з Вами також побув.

Ну а якщо хворітиме, то все одно ж не весь час, а хоча б частково.
Всі дітки хворіють, але так у них виробляється імунітет на різні види вірусів і мікробів.
Отож врешті вони все одно стають сильнішими, хоч і ціною хвороб.

Щодо "дня сурка ".
Знаєте, іноді організму саме це і потрібно.
Особливо, коли він втомлений.
Як ваш.
Щоб не витрачати сили на додаткове коло справ і нових хвилювань.

Можна сприймати це як певну відпустку, хоч і до початку роботи.
Ви маєте можливість зараз бути з сином, не бігаючи між роботою та хворобами дитини.
Спробуйте скористатись такою можливістю і знайти чим наповнити себе енергетично.
Не вішати ярлик про "день сурка", а сприймати це як таку можливість побути з сином, поки Ви йому потрібні.
А він потрібен Вам, бо нічого в цьому світі не може так зігріти і дати сил, як маленькі ручки , які міцно тебе обіймають .

А коли з'являться сили на більше - будете робити більше.
Але то буде пізніше, як казала Скарлет О'Хара - " я подумаю про це завтра ". До речі, вона також вимушена була одна вирішувати дуже багато питань, до яких не була готова, і також під час війни.
Можете перечитати, якщо не читали. Загалом , історії, як люди долають труднощі, допомагають психологічно впоратись із власними проблемами.